СВОБОДА СЛОВА ТА ПРАВО НА ІНФОРМАЦІЮ

Фірчук Василь Русланович

студент 5-го курсу судово-адміністративного факультету
Національного університету «Одеська юридична академія»

Свобода слова є однією із фундаментальних складових громадянського суспільства, демократичної, соціальної, правової держави. В теорії правової науки можна зустріти різноманітні підходи до визначення даного поняття, проте в найбільш загальному його прояві, свобода слова являє собою право людини вільно висловлювати свої думки є однією з найважливіших громадянських свобод. Вона включає в себе свободу вираження поглядів людини як в усній, так і в письмовій формі (свобода ЗМІ), також свобода слова стосується і реклами (політичної та соціальної). 

Свобода слова є невід’ємним атрибутом сучасної демакратичної та правової держави. При цьому, вказаний термін зазначається у низці нормативно-правових актів як міжнародних так і українських, серед яких можна виділити:

  • Загальна декларацію прав людини (ст. 19);
  • Конвенцію про захист прав людини і основних свобод (ст. 10);
  • Конституція України, ст. 34 якої стверджує:

«Кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб і на свій вибір».

Законодавство України передбачає виключні випадки обмеження здійснення цих прав, а саме:

  • в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання вчиненню злочинних діянь;
  • для охорони здоров’я населення, для захисту передбачених законодавством прав людини, а також для запобігання розголошенню конфіденційної інформації;
  • для підтримання авторитету і неупередженості судової системи.

Свобода слова є обов’язковим атрибутом інформаційного суспільства, яке являє собою теоретичну концепцію постіндустріального суспільства, в якому характерне зосередження інформації та знання в єдиному інформаційному просторі та їх доступність для кожного.

Головним в інформаційному суспільстві є інформація та знання.

В науковій літературі виокремлюють наступні риси, які притаманні для інформаційного суспільства:

  • зростання значимості інформації та знань в житті людини та для суспільства;
  • збільшення числа людей, задіяних у роботі з інформаційними технологіями, комунікаціями і виробництвом інформаційних продуктів і послуг;
  • зростання інформатизації та ролі інформаційних технології в суспільних відносинах;
  • створення глобального інформаційного простору, який забезпечує (а) ефективну інформаційну взаємодію людей, (б) їх доступ до світових інформаційних ресурсів і (в) задоволення їхніх потреб щодо інформаційних продуктів і послуг [1, С. 6].

Засоби масової інформації (ЗМІ) на ряду зі свободою є невід’ємною складовою інформаційного суспільства та виступають одним із засобів реалізації собою свободи слова.

ЗМІ – це інформаційні ресурси, метою діяльності яких є донесення інформації до споживача через пресу, радіо, телебачення, інтернет, кінематограф, звуко- та відеозаписи, відео- та телетекст, рекламні щити та різноманітні лінії зв'язку.

В суспільстві, що розвивається та трансформується, роль ЗМІ значно посилюється, оскільки саме в такі періоди зростає потреба громадян точно та об’єктивно оцінювати суспільні явища і події.

Сучасні мас-медіа, значною мірою нівелюють та спотворюють соціокультурне відтворення окремої особистості, орієнтуючи її на масове споживання створюваних стереотипів, що підриває основу індивідуальності. Таке масове споживання характерне для всього суспільства, в якому питання місця і ролі цього середовища і ЗМІ  набуває особливої гостроти [2].

Окрім того, в процесі розвитку інформаційного суспільства гостро постає проблема впливу на ЗМІ зі сторони держави та інших зацікавлених осіб, які прямо вказують представникам ЗМІ, які події висвітлювати та в якому ракурсі. Як наслідок, створюється деформованость уявлення пересічної особи на ту чи іншу подію, оскільки на передній план виступає необ’єктивність та упередженість інформаційних джерел.

Сучасні тенденції взаємодії ЗМІ та суспільства особливо помітні в діяльності телебачення, яке відіграє провідну роль серед інших виразів ЗМІ. Оскільки воно здійснює найбільш вагомий вплив на аудиторію, за допомогою візуальної картинки, яку люди сприймають як достовірну [3].

Зорові образи запам’ятовуються краще, ніж вербальні, і довше зберігаються в пам’яті. В різних соціальних умовах, переслідуючи різні цілі, телебачення здатне або стимулювати соціальну активність людини, або перетворювати людину на бездумного споживача. Роль телебачення є визначальної в багатьох випадках завдяки тому, що воно здатне конструювати специфічну соціальну реальність, беручи участь у формуванні економічної, правової, історичної свідомості, вводячи в повсякденне життя конкретні наукові знання, уявлення, розширюючи аудиторію спілкування.

Інформатизація суспільства реорганізує повсякденне життя людей, тому дослідження новітніх тенденцій взаємозв’язку ЗМІ набуває все більшого значення. Це відбувається не лише через те, що зростає кількість інформації, а й тому, що люди використовують медіа-технології у їх все складній формі та включені одночасно в кілька медіа-оточень.

Сучасні тенденції взаємодії ЗМІ та аудиторій свідчать, що потрібно розробляти нові підходи до дослідження різних ланок такої взаємодії, враховуючи особливості специфіки аудиторії. Навіть сама назва «засоби масової інформації» в такому контексті буде неточною, оскільки потік інформації характеризується односпрямованістю – преса, радіо, телебачення інформують громадян про певні події, не розраховуючи на її відповідь. Проте механізм зворотного зв’язку, якому стали надавати все більше уваги, особливо на телебаченні, дозволяє перетворити просте інформування на взаємодію.

Отже, можна зробити висновок про те, що свобода слова є одними з ключових інститутів громадянського суспільства, який забезпечує можливість вираження людиною своєї думки щодо різних подій, а також спрямована на донесення до людини та суспільства інформації про різноманітні події та явища.

На сьогоднішньому етапі розвитку інформаційного суспільства в нашої раїні постає проблема необ’єктивності ЗМІ, що проявляється у висвітленні інформації у кількості та в ракурсі, який необхідний конкретним людям. Тобто нівелюється право на свободу слова людини, яке гарантується Конституцією, а також порушуються основні цінності ЗМІ: об’єктивність, істинність та повнота.

Список використаної літератури:

  1. Бабаєв В.М. Текст лекцій з дисципліни «Електронне урядування» (для студентів 5 курсу спеціальності 8.03060101 „Менеджмент організацій і адміністрування‖ денної форми навчання) / В.М. Бабаєв, М.М. Новікова, С.О. Гайдученко; Харк. нац. ун-т міськ. госп-ва ім. О. М. Бекетова. – Х.: ХНУМГ, 2014. – 127 c. 
  2. Солощенко Т. «Четверта влада» в Україні [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://library.udpu.org.ua/library_files/stud_konferenzia/2010/visnuk_35.pdf.
  3. Волянська О., Пилипенко В., Сапелкіна О. Роль засобів масової інформації в соціалізації агресії // Персонал, 2004 . – № 7. – С. 125.
Вы здесь: Home Доклады конференции Фірчук В. Р. СВОБОДА СЛОВА ТА ПРАВО НА ІНФОРМАЦІЮ