ДЕЯКІ АСПЕКТИ БОРОТЬБИ З КІБЕРЗЛОЧИННІСТЮ В УКРАЇНІ

Оніщук Дар’я Геннадіївна

студентка 1-го курсу факультету міжнародно-правових відносин
Національного університету «Одеська юридична академія»

Актуальність теми полягає у тому, що на сьогодні від кіберзагроз не застрахований жоден користувач, і питання інформаційної безпеки з плином часу стає тільки все більш насущним. Інформаційні технології, як в усьому світі, так і в Україні, зумовлені не тільки швидким розвитком і ефективним застосуванням інформаційних мереж у підприємницькій діяльності і в повсякденному житті, але і росту нових загроз. Інформаційно-комунікативні технології впроваджуються набагато швидше, чим законодавці і правоохоронні органи можуть
реагувати на них.

Стрімкий розвиток інформатизації в Україні несе в собі потенційну можливість використання комп'ютерних технологій із корисливих та інших мотивів, що певною мірою ставить під загрозу національну безпеку держави. Міністр внутрішніх справ доповів про результати роботи кримінальної поліції у 2016 році. Згідно з опублікованими даними, співробітники кримінальної поліції показали такі результати у сфері кіберзлочинності: 8 тисяч кримінальних правопорушень супроводжувалось, 1789 досудових розслідувань здійснювалося, 1755 матеріалів за результатами розслідувань направлено до суду. За 2016 рік було вчинено 1565 кіберзлочинів. Поліцією було встановлено 426 правопорушників, що винні у вчинених злочинах за допомогою комп'ютерної системи або мережі, або проти них.

Так, працівники Причорноморського управління кіберполіції ДКП НПУ та Приморського відділу поліції в м. Одесі спільно з працівниками СБУ в Одеській області викрили зловмисника, що, користуючись електронним обладнанням та комп’ютерною програмою забезпечення, маскував телефонні дзвінки міжнародних операторів мобільного зв’язку під місцеві [1]. Унаслідок протиправних дій, він отримував незаконні, неконтрольовані державою доходи, користуючись при цьому програмним забезпеченням, яке вільно розповсюджується в Інтернеті. Обладнання було налаштоване так, щоб була можливість, поряд з вітчизняними та закордонними офіційними операторами телекомунікацій, бути учасником єдиного технологічного процесу, який надає послуги міжнародного телефонного зв'язку. Підозрюваний за допомогою вказаної програми та заздалегідь придбаних сім-карток, втручаючись у роботу телекомунікаційної мережі, спотворював оригінальні міжнародні номери мобільних абонентів таким чином, щоб, замість них, у мережі були виявлені номери тільки національних абонентів. Маскуючи виклик від міжнародного оператора під місцевий, він тим самим порушував узгоджений маршрут міждержавного телекомунікаційного трафіку та псував інформацію, яка в подальшому була призначена для виявлення абонентів, міжнародних операторів зв’язку, та встановлення справжньої вартості дзвінків.

Останні роки мережу покрила нова інформаційна загроза під назвою «ransomware» – професійне шифрування файлів користувачів, із подальшою пропозицією здійснити переказ грошей зловмисникам за їх розшифрування.  Зловмисники поширювали своє шкідливе програмне забезпечення (ШПЗ), як і для українських державних, так і для приватних підприємств. Відразу після запуску такого ШПЗ, користувач спостерігав, як певний порядок файлів зашифровувався, а потім на екрані з’являлось повідомлення про можливість їх розшифрування за певну суму грошей. З метою боротьби з цією загрозою, у липні 2016 року національна поліція Нідерландів, Intel Security та Європол створили проект під назвою «No more Ransom». Із моменту старту, до проекту приєднались десятки партнерів з усього світу. Менше ніж за рік після запуску, кількість співробітників правоохоронних органів, а також приватні партнери, котрі приєднались до спільної роботи, яка дозволить ошуканим, що були позбавлені  своїх файлів через шифрування, отримати їх назад, без згоди на умови зловмисників, невпинно збільшується.  Ця платформа перекладена на 14 мов і містить в собі 40 безкоштовних програмних продуктів для розшифрування файлів.

Спираючись на звіт, за грудень 2016 року, більше ніж 100 тисяч жертв із усього світу, змогли повернути свої файли за допомогою продуктів, наданими на створеній онлайн-платформі [2]. Позитивним для України є те, що вітчизняний департамент кіберполіції також приєднується до вище сказаного міжнародного проекту, із метою проводити більш ефективне інформування українських громадян, а також задля ліквідації діяльності зазначеного шкідливого програмного забезпечення (ransomware).

Отже, ґрунтуючись на статистиці та об’єктивній дійсності, варто зазначити, що головним підґрунтям кіберзлочинності в Україні сьогодні є  суто меркантильний мотив, але в подальшому можлива зміна її характеру в русло злочинів, що спрямовані проти функціонування інститутів суспільства, держави, країн. Запровадження в Україні інформаційно-телекомунікаційних систем урядового, оборонного, виробничого, кредитно-фінансового, комунального та інших секторів господарства роблять їх управління уразливими до зовнішнього впливу. Законодавство України у сфері забезпечення кібербезпеки спрямовано на захист прав окремих громадян. Воно доволі часто ігнорує захист інфраструктури держави, що у разі проведення кібератак, також спричинить порушення прав і держави і громадян. Тому сьогодні необхідно приділяти серйозну увагу створенню та удосконаленню ефективних систем захисту інфраструктури від зовнішніх та внутрішніх загроз кібернетичного характеру, шляхом нормативного врегулювання існуючих прогалин у законодавстві та більш ефективної роботи новостворених спецорганів поліції і посиленням євроінтеграції.

Список використаної літератури:

  1. Сайт Департаменту Кіберполіції України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://www.cybercrime.gov.ua/16-novosti/180-za-nesanktsionovane-vtruchannya-v-robotu-merezh-elektrozv-yazku-dovedetsya-vidpovidati-pered-zakonom#news
  2. Сайт Департаменту Кіберполіції України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://www.cybercrime.gov.ua/no-more-ransom#news
Вы здесь: Home Доклады конференции Оніщук Д. Г. ДЕЯКІ АСПЕКТИ БОРОТЬБИ З КІБЕРЗЛОЧИННІСТЮ В УКРАЇНІ