Король В.В.
студентка 2-го курсу Інституту прокуратури та слідства НУ "ОЮА"

Науковий керівник: к.т.н., доцент Ємельянов С.Л.

АНАЛІЗ СТАНУ ТА ТЕНДЕНЦІЙ РОЗВИТКУ КОМПЮТЕРНОЇ ЗЛОЧИННОСТІ В УКРАЇНІ

В даний час комп’ютерна злочинність не має ні меж, ні кордонів. Це пов’язано в першу чергу з тим, що людство вступило в нову епоху – епоху інформаційного суспільства. Сьогодні практично вся діяльність людини тією чи іншою мірою залежить від комп’ютерів – зв’язок, транспорт, енергетика, фінанси, торгівля, наука, освіта, оборона, медицина тощо. Разом з тим високими технологіями активно цікавиться й злочинний світ.

Одночасно зі стрімким зростанням кількості персональних комп’ютерів і користувачів глобальної мережі Інтернет (тільки за період 1998-2001 рр. число користувачів мережі зросло з 143 млн. чоловік до 700 млн.) зростає й кількість злочинів, що вчиняються з використанням обчислювальної техніки та комп’ютерних технологій (Петриченко О. Проблеми вдосконалення кримінального законодавства в сфері комп’ютерних злочинів // Юридичний журнал. – 2003.–№ 3.– С. 56–59). Україна – не виняток. Темпи зростання користувачів Інтернету в нашій державі продовжуються залишатися високими, на відміну від західних країн, оскільки там це й процес припав на 90-ті р. XX cт. В Україні число користувачі в мережі Інтернет на 2003 р. становило приблизно 2 млн. користувачів.

Актуальність даної проблеми полягає в тому, що загроза з боку комп’ютерних злочинів ніколи не зникне, доки світ залишається в електронній залежності. Тому потрібно слідкувати за тенденціями розвитку комп’ютерної злочинності, за її впливом на організації, банківські установи, підприємства та в цілому на суспільне життя населення, з метою уникнення та попередження правопорушень у цій сфері.

Всесвітній огляд економічних злочинів робить акцент на зростаючу загрозу кіберзлочинності в Україні. Кіберзлочинність (або комп’ютерний злочин) – це злочин, що може «скоюватися за допомогою комп’ютерної системи або мережі, в рамках комп’ютерної системи або мережі чи проти інформації в комп’ютерній системі або мережі. В принципі, він охоплює будь-який злочин, що може бути скоєний в електронному середовищі» (Волеводз А.Г. Противодействие компьютерным преступлениям: правовые основы международного сотрудничества.– М.: ООО Издательство «Юрлитинформ», 2002.– С. 120).

За даними Всесвітнього огляду економічних злочинів на 2011 р., кіберзлочинність – це п’ятий за розмірами вид економічної злочинності в України після незаконного привласнення майна, корупції та хабарництва, недобросовісної конкуренції та маніпуляції з фінансовою звітністю (рис. 1) (Україна. Всесвітній огляд економічних злочинів. Кіберзлочини в центрі уваги. 3 877 респондентів із 78 країн поділилися своїми думками щодо економічної злочинності у світі. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.pwc.com/ua/uk/ pressroom/assets/GECS_Ukraine_ua.pdf).

 

Рис. 1. П’ять найпоширеніших економічних злочинів в Україні та світі у 2011 році

Отже, за результатами опитування резидентів в Україні та світі, що проводилося в 2011 р. на кіберзлочинність припадає 23 % випадків шахрайства у світі й 17% в Україні. Статистика Всесвітнього огляду підтверджує, що до списку можливих країн походження кіберзлочинності потрапили: Гонконг (разом із Китаєм), Індія, Нігерія, Росія, США та Україна (Україна. Всесвітній огляд економічних злочинів. Кіберзлочини в центрі уваги. 3 877 респондентів із 78 країн поділилися своїми думками щодо економічної злочинності у світі . – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.pwc.com/ua/uk/pressroom/ assets/GECS_Ukraine_ua.pdf).

Виходячи зі вищесказаного, можемо зробити висновок, що криміногенна ситуація в Україні з кожним роком погіршується. Так, наприклад, з 2002 р. по 2008 р. в Україні бачимо стійку тенденцію зростання кількості як розслідуваних, так і переданих до судів першої інстанції проваджень по факту комп’ютерних злочинів (Рис.2), що пов’язане із практичною реалізацією Національної програми інформатизації в нашій країні.

 

Рис. 2. Кількість комп’ютерних злочинів в Україні по роках

При цьому вони зростають не тільки кількісно – зростає їхня складність, збільшується рівень антисоціальної спрямованості. Така злочинність, в її організованих проявах, становить сьогодні одну з найбільш небезпечних загроз національній безпеці України (Тітуніна К.В. Характеристика комп’ютерних злочинів, учинених із використанням мережі Інтернет (аналіз матеріалів анкетування) // Боротьба з організованою злочинністю і корупцією (теорія і практика).– 2009. – № 21.– С. 307 – 313).

Кримінальний кодекс України (далі ККУ) 2001 р. передбачає кримінальну відповідальність за злочини, які закріплено в розділі XVI – «Злочини у сфері використання електронно-обчислювальних машин (комп’ютерів), систем та комп’ютерних мереж». Розділ повністю присвячений класифікації та встановленню відповідальності за вчинення комп’ютерних злочинів, який містить шість прямих норм – статті 361 – 363–1. Існують чотири норми в інших розділах, які мають пряме відношення до комп’ютерних злочинів. Проте слід зазначити, що згідно зі статистичною інформацією Державної служби статистики України щодо кількості злочинів, зареєстрованих органами внутрішніх справ за статтями 361–363 ККУ (Злочинність в Україні: Стат. Збірник / Державна служба статистики України, 2011. – С. 26), видно, що суди України в останні роки не порушили жодного кримінального провадження за злочини, передбачені статтями 361-1, 361-2 та 363-1 ККУ (Табл. 1).

Таблиця 1

 

Розкриття цих злочинів, перш за все, передбачає активні дії самих потерпілих осіб щодо захисту своїх прав. Більшість злочинів характеризуються латентністю, яка спричинена небажанням користувачів мережі інформувати про такі злочини через зневіру в потенційних можливостях правоохоронних органів та небажанням визнати слабкі місця своїх систем безпеки. Самі правоохоронці зазначають, що ефективність діяльності правоохоронних органів у боротьбі з комп’ютерними злочинами на сучасному етапі знаходиться на середньому та низькому рівнях.

Як свідчить практика зарубіжних правоохоронних органів, досить часто комп’ютерні злочини, у тому числі незаконне втручання, вчиняються особами, які за посадами або за характером обов’язків безпосередньо пов’язані з доступом до роботи з електронно-обчислювальними машинами, системами та комп’ютерними мережами. Наприклад, Роберт Кортні, консультант із питань безпеки в корпорації Ай-Бі-Ем, відзначає, що лише 3% порушень інформаційної безпеки пов’язані з діяльністю осіб, які не мають певного відношення до діяльності конкретних підприємств, компаній; інші 97% порушень вчиняються їх службовцями (Компьютерные террористы: новейшие технологии на службе преступного мира / Авт.-сост. Т.И. Ревяков. – Минск: Литература, 1997. – С. 219).

Аналізуючи сфери життєдіяльності держави, респондентами було визначено ті сфери, які сьогодні напряму залежать від стабільності функціонування новітніх технологій і які, в свою чергу, викликають найбільший інтерес у комп’ютерних злочинців. На думку правоохоронців, більш за все прояви комп’ютерної злочинності притаманні економічній сфері (так відповіли 78,3% респондентів) та інформаційній (42,65% респондентів). Сфери державної безпеки та науково-технологічну відмітило лише по 14,8 % респондентів, внутрішньополітичній віддали перевагу 10,35 %, екологічній та зовнішньополітичній – 6,35 % та 1 % респондентів відповідно (Тітуніна К.В. Характеристика комп’ютерних злочинів, учинених із використанням мережі Інтернет (аналіз матеріалів анкетування) // Боротьба з організованою злочинністю і корупцією (теорія і практика). – 2009. – № 21.– с. 307–313).

Отже, сучасний стан комп’ютерної злочинності становить значну загрозу як для держави, так і для суспільства в цілому. Аналіз вітчизняної судової практики

(Верховний Суд України узагальнив практику розгляду кримінальних справ про злочини щодо службового підроблення, а також у сфері використання електронно-обчислювальних машин [Електронний ресурс Верховного Суду України]. – Режим доступу: http://www.scourt.gov.ua/clients/vs.nsf/0/ 1E50F214F2458EA9C2257654004AA7FE?opendocumen) свідчить, що не всі статті ККУ «працюють» належним чином, при розгляді зазначеної категорії справ окремі суди допускають помилки при кваліфікації дій винних осіб, відмежуванні одних злочинів від інших, вирішенні питань про наявність або відсутність кваліфікуючих ознак вчинених злочинів. Для вирішення питань щодо аналізу стану та тенденцій розвитку комп’ютерної злочинності потрібно визначити: правові заходи боротьби з негативними проявами у сфері інформатизації в Україні; проводити кожного року статистичні та правові дослідження, анкетування серед працівників правоохоронних органів щодо тенденцій розвитку комп’ютерної злочинності з метою попередження прояву цього негативного явища в майбутньому; створити групи оперативного реагування на кіберзлочини на державному рівні.

Вы здесь: Home Доклады конференции Список докладов I конференции (2013 г.) Король В.В., студентка 2-го курсу Інституту прокуратури та слідства НУ "ОЮА" Науковий керівник: к.т.н., доцент Ємельянов С.Л. АНАЛІЗ СТАНУ ТА ТЕНДЕНЦІЙ РОЗВИТКУ КОМП’ЮТЕРНОЇ ЗЛОЧИННОСТІ В УКРАЇНІ