Интернет конференция

Кручко Г. В.
студентка 1-го курсу судово-адміністративного факультету НУ "ОЮА"

Науковий керівник: к.т.н., доцент Трофименко О.Г.

ЕЛЕКТРОННЕ УРЯДУВАННЯ ЯК НОВА ФОРМА ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ

Україна впевнено рухається шляхом переходу до інформаційного суспільства, в якому головними продуктами виробництва виступають інформація і знання, а саме суспільство характеризується високим рівнем розвитку інформаційних технологій. Національна політика розвитку інформаційного суспільства в Україні передбачає проведення таких загальнодержавних заходів як перехід до пріоритетного науково-технічного та інноваційного розвитку, законодавче забезпечення розвитку інформаційного суспільства, формування сприятливих економічних умов, розвиток загальнодоступної інформаційної інфраструктури, забезпечення загального доступу до телекомунікаційних послуг та інформаційних ресурсів, сприяння збільшенню різноманітності та кількості електронних послуг, забезпечення створення загальнодоступних електронних інформаційних ресурсів, підготовка людини для роботи в інформаційному просторі, створення системи мотивацій щодо впровадження і використання інформаційно-комунікаційних технологій, забезпечення подальшого розвитку науки, забезпечення інформаційної безпеки.

Електронне урядування – форма організації державного управління, яка сприяє підвищенню ефективності, відкритості та прозорості діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування з використанням інформаційно-телекомунікаційних технологій для формування нового типу держави, орієнтованої на задоволення потреб громадян. Головною складовою електронного урядування є електронний уряд – єдина інфраструктура міжвідомчої автоматизованої інформаційної взаємодії органів державної влади та органів місцевого самоврядування між собою, з громадянами і суб’єктами господарювання (Розпорядження «Про схвалення Концепції розвитку електронного урядування в Україні» № 2250-р // Офіційний вісник України від 27.12.2010 р. – № 97. – Ст. 3443).

Англомовний термін «е-government» увійшов у світову політичну термінологію досить недавно, десь наприкінці 90-х років ХХ сторіччя. Цей термін досить складно перекласти українською буквально. Найпоширеніші два варіанти перекладу звучать як «електронне урядування» чи «електронний уряд», тобто мова йде про «електронну державу», «електронний державний апарат», «електронну інфраструктуру держави», «державу інформаційного суспільства» тощо. Не зважаючи на розмаїття тлумачень понять електронного урядування та електронного уряду, навіть впливові міжнародні організації не дійшли єдиних теоретичних й нормативних рамок даних концептів, які й надалі, залишаються дискусійними. Загально прийнятими є такі компоненти визначення, як спрямованість на потреби громадян, економічна ефективність і відкритість для громадського контролю та ініціативи. Взагалі концепція електронного уряду виникла виходячи з розуміння держави як постачальника послуг, де інформаційні технології мають працювати в інтересах всіх верств населення, забезпечуючи надання послуг з боку держави.

Досвід зарубіжних країн дозволяє виділити п’ять основних етапів становлення електронного урядування. На першому етапі створюються розрізнені веб-сторінки різних органів влади, інформативний характер має просвітницький місію і не передбачає зворотного зв’язку. На другому ̶ з’являються перші елементи інтерактивності, наприклад електронна приймальня. Третій ̶ полягає у появі можливості здійснювати в режимі «он-лайн» різноманітні сервісні операції: сплату штрафів, замовлення та подовження терміну дії різних документів: довідок, паспортів, ліцензій тощо. На четвертому етапі розрізнені веб-сторінки різних державних відомств і служб починають об’єднуватись в портали з метою поєднання в собі всього спектру державних послуг відповідного спрямування. П’ятий завершальний етап характеризується формуванням єдиного урядового веб-порталу як єдиної точки доступу до всіх адміністративних послуг незалежно від структури тих чи інших департаментів чи відомств. При цьому просте ім’я для входу в систему і пароль дозволять користувачу спілкуватися з будь-яким підрозділом уряду (Електронне урядування в Україні – ефективна влада для мешканців. – Київ : ПРООН/МПВСР, 2011. – 56 с.). Нині Україна переходить лише до третього етапу. На даному етапі здебільшого органи державної влади через власні веб-ресурси обмежуються наданням послуг громадянам лише інформаційними характеру, оскільки сама система знаходиться в стані розробки і не може працювати повноцінно.

Традиційно виділяють три основні компоненти електронного управління:

• електронне інформування громадян державними органами;
• електронну взаємодію громадян і державних органів;
• електронне обслуговування громадян державними органами.

Електронне інформування означає, що влада стає більш відкритою, прозорою для громадян. В електронному просторі з’являються видавані нею документи, висвітлюються прийняті рішення (Недбай В.В. Електронний уряд: теорія і практика // Сучасна українська політика. Політика і політологи про неї. – Київ – Миколаїв. – 2004. – № 5. – С. 270 – 275.).

Електронна взаємодія громадян і державних органів передбачає їхнє вільне спілкування в реальному часі через Інтернет-приймальні з метою створення умов для участі громадян у процесі підготовки державних рішень, забезпечення прозорості використання державних фінансів.

Електронне обслуговування громадян та суб'єктів господарювання передбачає надання адміністративних послуг у режимі «єдиного вікна» з доступом до всіх видів електронних послуг для громадян з урахуванням потреб громадян і функціональних аспектів. Прикладами такого обслуговування може бути одержання громадянами тих чи інших документів за електронними запитами, подача електронної звітності, електронна реєстрація тих чи інших правових актів. Як показує досвід розвинених країн, здійснення електронної взаємодії громадян з органами влади може бути вдвічі дешевше, ніж здійснюване за допомогою реального офісу.

Загалом до послуг, що надаються електронним урядом відносять інформаційні, комунікаційні та транзакційні послуги. Варто зазначити, кількість та якість пропонованих послуг суттєво відрізняються на різних етапах розвитку електронного урядування. Дуже популярними є послуги працевлаштування та пошук роботи, сплата податків, повідомлення про зміну адреси, послуги соціального забезпечення, оформлення особистих документів, реєстрація автомобіля, реєстрація народження та шлюбу, користування публічними бібліотеками тощо (Клімушин П. С. Електронне урядування в інформаційному суспільстві : [монографія] / П. С. Клімушин, А. О. Серенок. – Х. : Вид-во ХарРІ НАДУ “Магістр”, 2010. – 312 с).

Електронне урядування має позитивні моменти у багатьох сферах життя держави. Зокрема, громадяни одержують доступ до високоякісних послуг державних органів, причому вартість цих послуг зменшується. Доступ до державної установи одержують люди з обмеженими фізичними можливостями. Завдяки спрощенню бюрократичних процедур покращуються умови для розвитку бізнесу. Зведений до мінімуму безпосередній контакт чиновників з громадянами має на меті зменшення рівня корупції. Скорочуються урядові операційні витрати, а сама влада набуває нове обличчя більш прозоре, доступне, підконтрольне громадськості. Відбувається перехід на якісно новий рівень спілкування держави і громадян, на порядок підвищується їх обслуговування.

На жаль, навіть стрімкого розвитку інформаційно-комунікаційних технологій протягом останнього десятиліття недостатньо для швидкого втілення в життя ідеї електронного урядування. На часі залишаються невирішеними проблеми інформаційного розшарування суспільства, недосконалості правового регулювання та занадто повільного реформування державного управління в частині впровадження електронного урядування. Окрім того, проблеми, які заважають впровадженню технологій електронного урядування у діяльність органів державної влади та органів місцевого самоврядування, існують у всіх владних структурах і мають міжвідомчий, міжрегіональний характер тому, а тому вони мають вирішуватись на загальнодержавному рівні.