Накоп’юк Я.В.
студент 2-го курсу Інституту прокуратури та слідства НУ "ОЮА"

Науковий керівник: к.т.н., доцент Ємельянов С.Л.

ТАЄМНИЦЯ УСИНОВЛЕННЯ

З розвитком національної правової системи та інтеграцією України в міжнародне співтовариство постає нагальна проблема вирішення питання щодо доцільності таємниці процедури усиновлення дитини та правових аспектів, пов’язаних з нею. В останні роки актуальність даного питання постійно зростає у зв’язку з підвищенням чисельності усиновлених дітей та випадків порушення їх прав, а також з тим, що іноземні держави поступово почали відмовлятися від таємниці усиновлення.

Згідно зі ст. 207 Сімейного кодексу України усиновлення – це прийняття усиновлювачем у свою сім'ю особи на правах дочки чи сина, що здійснене на підставі рішення суду (Сімейний кодекс України: Закон від 10.01.2002 р. № 2947-III // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 21-22. – Ст. 135). Важливість даного інститут заключається перш за все в його соціальному значенні. Саме процедура усиновлення дає другий шанс дітям-сиротам та дітям, позбавленим батьківського піклування, знову стати частинкою сім’ї та отримати батьківське піклування. Усиновлення дитини провадиться у її найвищих інтересах для забезпечення стабільних та гармонійних умов її життя. Вся ця процедура і подальше життя даних осіб підлягає таємниці.

Таємниця усиновлення – це відомості щодо перебування осіб, які бажають усиновити дитину, на обліку, пошук ними дитини для усиновлення, подання заяви про усиновлення, розгляд справи про усиновлення, здійснення нагляду за дотриманням прав усиновленої дитини та інші правові аспекти, які виникають під час та після процедури усиновлення. Так зване «повне» усиновлення, на яке зорієнтоване чинне законодавство, передбачає створення для дитини іншого родинного середовища. Закономірним у більшості випадків є прагнення усиновлювачів до того, щоб ніхто, у тому числі й сам усиновлений, не знали, що усиновлювачі не є його рідними батьками (Сімейне право України: Навч.посіб./ За заг. ред. Гопанчук В.С. – К., 2002. – С. 13). Тому закон закріплює право на таємницю усиновлення і передбачає ряд заходів, які її забезпечують. Так, особи, яким у зв'язку з виконанням службових обов'язків доступна інформація щодо усиновлення, зобов'язані не розголошувати її, зокрема й тоді, коли усиновлення для самої дитини не є таємним. Усиновлена дитина також має право на таємницю факту її усиновлення, в тому числі й від неї самої. Лише по досягненні чотирнадцяти років вона має право на одержання інформації щодо свого усиновлення. Якщо усиновлюється дитина, яка не досягла семи років, посадові особи при виявленні її згоди на усиновлення зобов'язані вживати заходів щодо забезпечення таємниці усиновлення від самої дитини. Усиновлювач має право приховувати від дитини факт її усиновлення, якщо розкриття таємниці усиновлення може завдати шкоди її інтересам. Крім цього, він має право вимагати нерозголошення цієї інформації особами, яким стало відомо про неї як до, так і після досягнення дитиною повноліття (Сімейний кодекс України: Закон від 10.01.2002 р. № 2947-III// Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 21-22. – Ст. 135). Також ст. 168 Кримінального кодексу України за розголошення таємниці усиновлення всупереч волі усиновителя передбачає кримінальну відповідальність у виді громадських робіт на строк до двохсот сорока годин або виправних робіт на строк до двох років. Те саме діяння, вчинене службовою особою або працівником медичного закладу, яким відомості про усиновлення стали відомі по службі чи по роботі, або якщо воно спричинило тяжкі наслідки, передбачає обмеження волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого (Кримінальний кодекс України: Закон України від 05.04.2001 р. № 2341-III // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 25-26. – Ст.131).

З метою захисту прав усиновлених осіб служба у справах дітей за місцем проживання усиновлювачів щороку протягом перших трьох років після усиновлення дитини перевіряє умови її проживання та виховання, а в подальшому – один раз на три роки до досягнення дитиною вісімнадцяти років. Перевірка проводиться із збереженням таємниці усиновлення. За результатами перевірки складається звіт, в якому зазначаються відомості про стан здоров'я, фізичний та розумовий розвиток дитини, стосунки в родині (Про затвердження Порядку провадження діяльності з усиновлення та здійснення нагляду за дотриманням прав усиновлених дітей: Постанова Кабінету Міністрів України від 8 жовтня 2008 р. № 905. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/905-2008-%D0%BF). Але на практиці здійснити дану перевірку без розголошення таємниці дуже складно. Так, якщо безпосередньо не поспілкуватися з усиновленою дитиною, то виявляється неможливим отримати об’єктивну і правдиву інформацію, яка необхідна для даної перевірки. Тому це стало причиною дискусій щодо доцільності таємниці усиновлення.

Прихильники існування таємниці усиновлення вважають, що процедура необхідна, аби вберегти всиновлену дитину та її нових батьків від зайвих розмов і пліток. Так, Оксана Брик стверджує, що скасування таємниці усиновлення дещо передчасне, так як до цього має бути готове саме суспільство. За її словами, наше суспільство переживає активну фазу змін: “В одних переконання ще колишньої формації, а в інших трохи забігають вперед”. На її думку, скасування таємниці усиновлення призведе до втрати інтимності відносин дитини і батьків, які і так не просто налагоджуються (Форум: Інтернет – видання від 25 лютого 2013 р. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http://ua.for-ua.com/ukraine/2013/02/25/105450.html).

Опоненти ж переконують, що таємниця усиновлення перешкоджає соціальним службам у повному обсязі контролювати виховання таких дітей. Також запевняють, що українці вчаться вітати усиновлену дитину з тим, що вона має батьків, які хоча не є біологічними, але люблять її. Як вагомий аргумент, вказують на досвід іноземних держав, що став причиною скасування даної таємниці (Профспілкові вісті: Інтернет - видання від 30 жовтня 2012 р. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.psv.org.ua/arts/Tema/view-1270.html). До опонентів також відноситься Уповноважений Президента України з прав дитини Юрій Павленко, котрий зазначає, що таємниця усиновлення є пережитком радянської правової системи і її скасування дасть можливість запровадити ефективний, толерантний контроль за умовами проживання та виховання усиновлених дітей із залученням широкого кола спеціалістів і дозволить звести до мінімуму ризик порушення прав усиновленої дитини в сім'ї (Офіційне Інтернет – представництво Президента України Віктора Януковича. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.president.gov.ua/news/25009.html). Ще одним важливим контраргументом є те, що згідно з ч.1 ст. 7 Конвенції ООН про права дитини, яка передбачає право знати своїх батьків і право на їх піклування, таємниця усиновлення є порушенням прав дитини (Про ратифікацію Конвенції про права дитини: Постанова Верховної Ради УРСР від 27.02.1991 р. № 789-XII // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1991. – № 13. – Ст.145).

Особисто на мою думку, поки існує таємниця усиновлення, не вдасться звести до мінімуму ризик порушення прав усиновленої дитини, проконтролювати родину, у якій батьки не готові виховувати дитину, а про ефективний контроль за умовами проживання усиновлених дітей узагалі можна забути.

З урахуванням викладеного можна зробити наступні висновки:

  1. Враховуючи те, що існує необхідність більш ефективного захисту прав усиновлених дітей та недопущення їх порушення, вважаю такий інститут сімейного права як таємниця усиновлення недоцільним і таким, що потребує скасування;
  2. Враховуючи іноземний досвід та з метою попередження порушення прав усиновлених дітей, вважаю за необхідне посилення контролю за усиновителями,а саме: запровадження обов’язкової психологічної експертизи, співбесіди з оточенням (сусіди, колеги, родичі), а також навчання на підготовчих курсах.
Вы здесь: Home Доклады конференции Список докладов I конференции (2013 г.) Накоп’юк Я.В., студент 2-го курсу Інституту прокуратури та слідства НУ "ОЮА" Науковий керівник: к.т.н., доцент Ємельянов С.Л. ТАЄМНИЦЯ УСИНОВЛЕННЯ