Интернет конференция

Шаповал А.О.
студент 2-го курсу Інституту прокуратури та слідства НУ "ОЮА"

Науковий керівник: к.т.н., доцент Ємельянов С. Л.

ІНФОРМАЦІЙНА БЕЗПЕКА ТА ІНФОРМАЦІЙНЕ СУСПІЛЬСТВО

Характерною ознакою сучасного етапу науково-технічного прогресу є стрімкий розвиток інформаційних технологій, їх використання як у повсякденному житті, так і в управлінні державою. Інформація та інформаційні технології все більше визначають розвиток суспільства і слугують новими джерелами національної могутності.(Інформаційна безпека України в умовах євроінтеграції: Навчальний посібник. – К.: КНТ, 2006. – С.15.)

Зростання значимості інформації є важливою рисою світового суспільного прогресу. Україна вступає в нову еру інформаційного суспільства. На цьому шляху відкриваються широкі можливості розвитку країни і водночас виникають нові загрози та виклики.

Існує цілий комплекс інформаційних загроз, серед яких: відсутність яскравої ідентифікації України у світовому інформаційному просторі та чіткої стратегії входження в Глобальне інформаційне суспільство.

Нині вперше в історії з’явилися технічні можливості суверенного розвитку для більшості людства. Всі країни світу так чи інакше здійснюють процес інформатизації. Об’єднати вільний розвиток з використанням новітніх досягнень науки і техніки – це не тільки магістральний напрям руху людства, але й найактуальніша проблема молодої української держави.

Вчені виділять три базові характеристики інформаційного суспільства. По-перше, інформація використовується як економічний ресурс. По-друге, інформація стає предметом масового споживання у населення. По-третє, швидкими темпами формується та зростає інформаційний сектор економіки. Новітні інформаційні технології значно збільшили можливості людини обробляти інформацію. Водночас відзначається затримка у розвитку законодавчого забезпечення прав людини на інформацію, недоторканість особистого життя, збереження персональних даних. Відсутність обмежень на концентрацію засобів масової інформації і комунікації може реально призвести та призводить до маніпуляції масовою свідомістю, контролю за особистістю з боку державних або кримінальних структур. Отже, в інформаційному просторі існують чинники негативного впливу на суспільну свідомість.

Відповідно до Закону України «Про Концепцію Національної  програми інформатизації» від 4 лютого 1998 року інформаційна безпека є невід`ємною частиною політичної, економічної, оборонної та інших складових національної безпеки.

Отже, інформаційна безпека України – один із видів національної безпеки, важлива функція держави. Інформаційна безпека України означає:

• законодавче формування державної інформаційної політики;

• створення відповідно до законів України можливостей досягнення інформаційної достатності для ухвалення рішень органами державної влади, громадянами та об`єднаннями громадян, іншими суб`єктами права в Україні;

• гарантування свободи інформаційної діяльності та права доступу до інформації у національному інформаційному просторі України;

• всебічний розвиток інформаційної структури;

• підтримка розвитку національних інформаційних ресурсів України з урахуванням досягнень науки та техніки й особливостей духовно-культурного життя народу України;

• створення і впровадження безпечних інформаційних технологій;

• захист права власності держави та стратегічні об`єкти інформаційної інфраструктури України;

• охорону державної таємниці;

• створення загальної системи охорони інформації;

• захист національного інформаційного простору України;

• законодавче визначення порядку поширення інформаційної продукції зарубіжного виробництва на території України.

Як і будь-який революційний процес, перехід до інформаційного суспільства може мати непередбачувані наслідки. Завдання полягає не в тому, щоб планувати його розвиток, а в тому, щоб запобігти можливим негативним наслідкам. Небезпечний поворот подій цілком ймовірний. Достатньо уявити собі ситуацію, що виникне при монополізації планетарної інформаційної системи і її підпорядкуванні егоїстичним інтересам окремих груп людей (Глобалізація і безпека розвитку [ Монографія] / Білорус О.Г. та ін. – К.: КНЕУ, 2001. – 733 с.).

В більшості країн світу розуміють, що без надзвичайних зусиль відставання у галузі інформаційних та комунікаційних технологій може мати руйнівні наслідки. Лідери держав “третього світу” з тривогою констатують своє відставання від розвинутих країн світу, що здійснюють інформатизацію. Це у повній мірі стосується і України. В будь-якій країні незалежно від рівня розвитку розуміють необхідність та невідворотність перетворення в життя ідей інформатизації суспільства. Багато країн мають національні програми інформатизації з урахуванням місцевих особливостей та умов. При створенні та реалізації таких програм слід спиратися на досвід передових країн світу, враховуючи їх досягнення та недоліки, відображаючи в них існуючі та перспективні тенденції інформатизації.

Високого ступеню інтегрованості у світовий інформаційний простір можуть досягти лише країни з високим науково-технічним потенціалом і культурно-освітнім рівнем населення. Про це свідчить факт, що на розвинуті країни світу припадає майже 90% усіх наукових кадрів і приблизно 94% сумарних витрат на науку, що врешті-решт і забезпечило стрімку інформатизацію цього регіону. Перспективи інтеграції до глобальної інформаційної інфраструктури переважно залежать від ставлення суспільства до специфічного інформаційного ресурсу. Саме така залежність зумовлює дисбаланс, нерівномірність соціально-економічного розвитку країн світу та створює в геополітичному плані напругу та протистояння (Зернецька О.В. Глобальний розвиток систем масової комунікації і міжнародні відносини. – К.: Освіта, 1999. – 59 с.)

Таким чином, проблеми формування інформаційного суспільства – колективна турбота всього людства.