Интернет конференция

Науковий керівник: к.т.н., доцент Ємельянов С.Л.

БАНКІВСЬКА ТАЄМНИЦЯ В УКРАЇНІ

Банківська система являє собою сукупність різних за організаційною формою фінансово-правових установ. Для чіткого функціонування даної системи держава створює ряд гарантій що забезпечують її діяльність, серед яких однією з важливих частин є банківська таємниця.

 Слід зазначити, що до 1970 р. в радянських довідниках поняття «банківська таємниця» взагалі не розглядалося, натомість широко використовувалося поняття «таємниця вкладів», режим таємниці вкладу поширювався не лише на рахунки,вклади та перекази, як встановлювалось раніше, а на всі інші операції клієнтів.( Гетманцев Д.О. Банківське право України //Учбова література. – 2007р. –С.344 )

 Інститут банківської таємниці( в подальшому БТ) є складовою правової системи кожної розвинутої країни світу. У ряді останніх наукових досліджень показано, що в Україні в цілому побудовано дієвий правовий інститут БТ, який відповідає світовим стандартам, хоча і має певні недоліки у законодавчому забезпеченні.

 Правовий інститут БТ, як і будь – якої іншої таємниці, можна умовно представити трьома взаємопоєднаними складовими: 1) загальна частина (визначення БТ, принципи та критерії віднесення інформації до БТ, правові ознаки БТ); 2)режим таємниці ( правовий механізм обмеження доступу до інформації, що складає БТ); 3) санкції ( юридична відповідальність за протиправні дії з інформацією, що складає БТ). Сукупність правових норм, що регламентує відносини у сфері БТ, і утворює окремий правовий інститут, оскільки їй властиві однорідність фактичного змісту, єдність правових норм.(Ємельянов С.Л. Проблемні аспекти організаційно-правового захисту банківської таємниці в Україні// Право і Безпека. – Науковий журнал. – 2011р. – №3(40). – С.194-199).

 В юридичній науці ще й досі немає єдиного підходу до поняття, правової природи і змісту БТ, її співвідношенням з іншими видами таємниць (комерційною, службовою, професійною, таємницею особистого життя)

 Щодо поняття БТ, то існує багато визначень різних науковців, серед яких:

наприклад, Мороз А.М. вважає, що БТ – є різновидом комерційної таємниці, оскільки склад банківської таємниці утворює комерційну таємницю клієнта, що стала відомою банку в силу наявності договірних відносин між ним та банком, та комерційна таємниця самого банку як самостійного суб'єкта господарювання. (Мороз А.М. Банківська енциклопедія// К.:Ельтон.– 1993р. – С.344)

 На думку Костецької Т.А., яка в юридичній енциклопедії наводить своє визначення, банківська таємниця — це інформація про операції, рахунки та вклади клієнтів і кореспондентів банку зі спеціальним режимом використання такої інформації, яка має гриф таємності, оскільки вона є різновидом службової таємниці, і яка охороняється законом. ».(Д.О. Гетманцев. Банківське право України // Учбова література.– 2007р. – 344 с.)

 Ващенко В.М. зазначає, що БТ - це комплексний інститут, а сам термін припускає дві інтерпретації. У вузькому розумінні банківська таємниця - це обов'язок банку зберігати в таємниці операції клієнтів від сторонніх осіб, насамперед конкурентів того чи іншого клієнта банку, операції, рахунки та вклади (депозити) своїх клієнтів і кореспондентів. У широкому розумінні це різновид службової таємниці, тобто конфіденційна інформація щодо клієнта, яка стала відома службовцю банку (Ващенко Ю.В. Банківське право// Центр навчальної літератури. – 2006р. – 344с.).

 В свою чергу Кротюк В.Л. вваєає, що банківська таємниця полягає у збереженні інформації, яку банки та їх службовці одержують у процесі професійної діяльності, що стосується економічної та особистої діяльності їх клієнтів (Кротюк В.Л. Правові аспекти банківської таємниці. В кн.: Банківське право України // за ред. А.О.Селіванова. – К., 2000. – С.316-324.)

 Основні правові засади банківської таємниці закріплені у главі 10 Закону України “Про банки і банківську діяльність ”. Відповідно до цього Закону БТ є інформація щодо діяльності та фінансового стану клієнта, яка стала відомою банку у процесі обслуговування клієнта та взаємовідносин з ним чи третім особам при наданні послуг банку (Про банки і банківську діяльність: Закон України від 07.12.2000р. // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – №5-6. –Ст.30)

 Банківською таємницею, зокрема, є:

1)  відомості про банківські рахунки клієнтів, у тому числі кореспондентські рахунки банків у Національному банку України;

2)  фінансово-економічний стан клієнтів;

3)  системи охорони банку та клієнтів;

4)  інформація про організаційно-правову структуру юридичної особи - клієнта, її керівників, напрями діяльності;

5) відомості стосовно комерційної діяльності клієнтів чи комерційної таємниці, будь-якого проекту, винаходів, зразків продукції та інша комерційна інформація;

6) інформація щодо звітності по окремому банку, за винятком тієї, що підлягає опублікуванню;

7) коди, що використовуються банками для захисту інформації. Операції, що були проведені на користь чи за дорученням клієнта, здійсненні ним угоди. Інформація про банки чи клієнтів, що збирається під час
проведення банківського нагляду, становить банківську таємницю (Про банки і банківську діяльність: Закон України від 07.12.2000р. // Відомості Верховної Ради України. – 2001. –№5-6. – Ст.30)

 Інформація про банки чи клієнтів, отримана Національним банком України відповідно до міжнародного договору або за принципом взаємності від органу банківського нагляду іншої держави для використання з метою банківського нагляду або запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, чи фінансуванню тероризму, становить банківську таємницю. Також потрібно вказати, що про банківську таємницю згадується в Цивільному кодексі, але як такого закріпленого визначення цього поняття немає.

 БТ потребує утворення захисного режиму. На даному етапі захист БТ закріплений в Законі України «Про банки та банківську діяльність»:

Банки зобов'язані забезпечити збереження банківської таємниці шляхом:

 1) обмеження кола осіб, що мають доступ до інформації, яка становить банківську таємницю;

 2) організації спеціального діловодства з документами, що містять банківську таємницю;

 3) застосування технічних засобів для запобігання несанкціонованому доступу до електронних та інших носіїв
інформації;

 4) застосування застережень щодо збереження банківської таємниці та відповідальності за її розголошення у договорах і угодах між банком і клієнтом.

 Також потрібно сказати, що за розголошення БТ існує відповідальність: дисциплінарна, цивільно-правова і кримінальна. Дисциплінарна відповідальність здійснюється у відповідності до трудового законодавства. Кримінальна відповідальність настає відповідно до чинного кримінального кодексу за вчинення таких злочинів, як незаконне збирання з метою використання або використання відомостей, що становлять комерційну або банківську таємницю та розголошення комерційної або банківської таємниці.

 У якості висновків щодо банківської таємниці зазначимо:

1) потрібно більш детальніше вивчати це поняття та його роль у стабільному та ефективному функціонуванні банківської системи.

2)  Збереження БТ – одне із завдань банків, у разі невиконання якого клієнт має право вимагати відшкодування завданих збитків та немайнової шкоди.

3) БТ – не має повністю абсолютний характер, тому що в чинному законодавстві встановлені можливості розкриття цієї інформації.

4) Для ефективного закріплення БТ потрібно розробити окремий закон, який включатиме в себе поняття, принципи, та в якому були б усунені проаналізовані проблемні аспекти і недоліки чинного законодавства.

5) Розкриття БТ, як правомірна правова дія може відбуватись виключно на підставах та в порядку, передбачених законом

6) В Україні на даний момент створена ефективна система захисту БТ, її стан та тенденції розвитку є загалом позитивними та відповідають міжнародному рівню.