Атаманюк Л. Р.
студентка 2-го курсу Інституту прокуратури та слідства НУ "ОЮА"

Науковий керівник: к.т.н., доцент Ємельянов С.Л.

АДВОКАТСЬКА ТАЄМНИЦЯ

Інститут адвокатської таємниці займає важливе місце у професійній діяльності адвоката і постає найчастіше у вигляді нерозв'язної проблеми, викликаючи  диспути та гострі суперечки. Це одне з "вічних" питань адвокатської діяльності, яке потребує суворої регламентації та вдосконалення. Конфіденційність стосунків юриста та клієнта, дотримання  професійної юридичної таємниці (legal professional secrecy) є фундаментальною традицією у світовій юридичній практиці.

Суттєвий внесок у розроблення проблематики адвокатської таємниці зробили вчені Т. Варфоломеєва, С. Гловацький, С. Гончаренко, А. Заднепровський, О. Жуковська, А. Рожнов, І. Стецковський тощо.

У римському праві адвокатом визначались особи, які володіють юридичними знаннями, але не перебувають з клієнтами ні в родинних, ні в дружніх відносинах . І саме з цією обставиною, а також з особливим значенням довіри як основи для надання правової допомоги «згідно з поглядами доброго чоловіка» і пов'язана поява правового регулювання інституту професійної адвокатської таємниці, тобто обов'язку зберігати в таємниці отримані відомості, не в силу особливих родинних чи дружніх стосунків з довірителем, а в силу приналежності до певної професії. Закріплена звичаєм, адвокатська таємниця лягла в основу взаємовідносин між довірителем і адвокатом, стала невід'ємним складовим елементом професійного представництва і правозаступництва. Зародившись у Стародавньому Римі, інститут адвокатської таємниці в подальшому став необхідною умовою адвокатської професії і в інших державах, так як «римське право, що мало спочатку значення міського, встановленого тільки для громадян Риму, отримало потім характер всесвітнього» (Короткова П. Е. Об адвокатуре и адвокатской тайне в древних государствах. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.juristlib.ru/ book_5467.html).

Збереження, охорона адвокатської таємниці забезпечує конфіденційність у стосунках адвоката з клієнтом. «Між захисником і тим, хто в тривозі і тузі від обвинувачення, яке грізно насунулося, звертається до нього з надією на допомогу, встановлюється тісний зв'язок довіри і щирості, – зазначав А. Ф. Коні. Захисникові відкриваються тайники душі, йому намагаються роз'яснити свою винність чи пояснити своє падіння і свою ганьбу, яка приховується від інших, такими подробицями особистого життя і сімейного побуту, щодо яких сліпа Феміда повинна бути і глуха». (Адвокатура в України. Опорний конспект. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.ebk.net. ua/Book/AdvokaturaU/index.htm).      

Адвокатська таємниця, як прийнято вважати, за якісними ознаками є професійною таємницею, зміст та поняття якої визначено у Законі України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 5 липня 2012 р. – це «будь-яка інформація, що стала відома адвокату, помічнику адвоката, стажисту адвоката, особі, яка перебуває у трудових відносинах з адвокатом, про клієнта, а також питання, з яких клієнт (особа, якій відмовлено в укладенні договору про надання правової допомоги з передбачених Закономпідстав) звертався до адвоката, адвокатського бюро, адвокатського об'єднання, зміст порад, консультацій, роз'яснень адвоката, складені ним документи, інформація, що зберігається на електронних носіях, та інші документи і відомості, одержані адвокатом під час здійснення адвокатської діяльності» (рис. 1).

Рис.1. Особи, яким стає відома адвокатська таємниця

У порівнянні із українським законодавством, у російському законодавстві розширено поняття адвокатської таємниці, яка охоплює будь-які відомості, пов’язані із наданням адвокатом юридичної допомоги своєму клієнту. Перш за все, йдеться про заборону розкриття самого факту звернення до адвоката.

Згідно з поправками до Основного закону про статус адвокатів (Франція, 1992 р.) адвокат зобов’язаний додержуватись професійної таємниці, що є і правом, і обов’язком. До таємниці віднесено слідчі дії, відомості, що одержані від клієнта, та процесуальні дії самого адвоката (Логінова С. М. Адвокатська таємниця: теорія і практика : автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.10 / С. М. Логінова ; Київський національний ун-т ім. Тараса Шевченка. – К., 2002. – 19 с.). Професійною таємницею є листування між клієнтом і адвокатом та між адвокатами з приводу ведення справи. Адвокату забороняється розголошувати загальну професійну таємницю, таємницю слідства, відомості, одержані від клієнта. Професійна таємниця забезпечується і іншими шляхами, а саме: адвокат не може бути радником, представником чи захисником більше ніж одного клієнта в одній справі. При непорядному ставленні до своїх клієнтів адвокат підлягає цивільно-правовій відповідальності, а при вчиненні злочину – кримінальній відповідальності.

Федеральне положення про адвокатуру Федеративної республіки Німеччини (1959 р.) щодо визначення адвокатської таємниці дотримується тих же принципів, що і законодавство Франції. Так, адвокат відсторонюється від виконання професійних обов’язків, коли він представляв інтереси іншої сторони, або якщо брав участь у цій справі як суддя, арбітр, нотаріус тощо(Федеральное положение об адвокатуре ФРГ. / Материалы МЮ России. – М., 1992). В параграфі 53 КПК ФРН також зазначено, що адвокат має право відмовитись від дачі пояснень щодо відомостей, які йому стали відомі при здійсненні функцій захисту (Уголовно-процессуальный кодекс Федеративной Республики Германии, с изменениями и дополнениями. – М.: Изд-во Манускрипт,1994).

Як бачимо, норми українського законодавства в цілому світовим стандартам відповідають. Відповідно до українського та європейського законодавства збереження адвокатської таємниці є професійним обов’язком адвоката. Важливість збереження юридичним радником професійної таємниці обумовлена, по-перше, тим, що тільки таким чином є можливим спонукати клієнта дати повну інформацію щодо обставин справи, без чого надати юридичну консультацію просто неможливо. Клієнт не повинен побоюватися розголошення юристом конфіденційних відомостей ні третім особам, ні суду, ні іншим державним органам. По-друге, західна юридична традиція вважає законодавчий захист конфіденційності стосунків юриста та клієнта необхідним елементом забезпечення рівності сторін у змагальній системі судового провадження. (Головань І. Адвок атська таємниця, проблеми збереження. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://blog.liga.net/user/igolovan/ Default.aspx).

Відповідно до статті 23 (Гарантії адвокатської діяльності) Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» забороняється вимагати від адвоката, його помічника, стажиста, особи, яка перебуває у трудових відносинах з адвокатом, адвокатським бюро, адвокатським об’єднанням, а також від особи, стосовно якої припинено або зупинено право на заняття адвокатською діяльністю, надання відомостей, що є адвокатською таємницею. З цих питань зазначені особи не можуть бути допитані.

Забороняється проведення огляду, розголошення, витребування чи вилучення документів, пов’язаних із здійсненням адвокатської діяльності.У разі проведення обшуку чи огляду житла, іншого володіння адвоката, приміщень, де він здійснює адвокатську діяльність, тимчасового доступу до речей і документів адвоката слідчий суддя, суд у своєму рішенні в обов’язковому порядку зазначає перелік речей, документів, що планується відшукати, виявити чи вилучити під час проведення слідчої дії.

Під час проведення обшуку чи огляду житла, іншого володіння адвоката, приміщень, де він здійснює адвокатську діяльність, тимчасового доступу до речей і документів адвоката має бути присутній представник ради адвокатів регіону. Для забезпечення його участі службова особа, яка буде проводити відповідну слідчу дію чи застосовувати захід забезпечення кримінального провадження, завчасно повідомляє про це раду адвокатів регіону за місцем проведення такої процесуальної дії.

Також чинний закон забороняє проведення огляду, розголошення, витребування чи вилучення документів, пов’язаних із здійсненням адвокатської діяльності без будь-яких обмежень стосовно того, де саме і в чиєму володінні знаходяться ті документи. Але якщо з обшуком у адвоката все більш менш зрозуміло, то питання захисту адвокатської таємниці у випадку, коли носії інформації, що складають адвокатську таємницю, знаходяться у володінні клієнта чи третіх осіб, все далеко не так зрозуміло.

Особи, винні в доступі сторонніх осіб до адвокатської таємниці або її розголошенні, несуть відповідальність згідно із законом, тобто матеріальну, кримінальну та цивільно-правову.

Збереження адвокатської таємниці – це фундаментальна основа діяльності адвоката. Її непорушність повинна бути винесена на такий високий рівень, який не можливо було б досягти ніякими процесуальними хитрощами та власними повноваженнями.

Проблема адвокатської таємниці зводиться до єдиного і основного: її реформування неможливе без реформування адвокатури, інституту захисту прав і свобод людини та громадянина, правової системи в цілому.

Вы здесь: Home Доклады конференции Список докладов I конференции (2013 г.) Атаманюк Л. Р., студентка 2-го курсу Інституту прокуратури та слідства НУ "ОЮА" Науковий керівник: к.т.н., доцент Ємельянов С.Л. АДВОКАТСЬКА ТАЄМНИЦЯ