Стаднік М. О.

Студентка 2-го курсу факультету правової політології та соціології

Національного університету «Одеська юридична академія»

Науковий керівник: к.мат.н., доцент Козін О.Б.

Деякі аспекти використання Інформаційних технологій у політичному процесі

Актуальність теми. Сучасному світовому розвитку притаманне зростання масштабів використання нових інформаційних технологій у різних сферах життя суспільства. Технічні системи сучасності, у свою чергу, залежать від розвитку фундаментальних та прикладних наукових дослідів. Процеси інформатизації з кожним роком досягають найвіддаленіших куточків планети, що дозволяє «бути на зв’язку» усій планеті та збирати відомості про кожну країну та її політичну ситуацію. Інформаційні технології впливають на сучасний політичний процес. Вони можуть бути використані у прогресивних цілях та навіть для досягнення політичного, військового, духовного, економічного домінування, що підтверджує актуальність фрази «Хто володіє інформацією, той володіє світом».

         У політиці інформаційні технології виступають як комплекс інформаційних середовищ, керуючих владних структур, політичних інститутів, громадян, які утворюють цілісну систему, зв’язану інформаційними потоками  із зовнішніми стосовно політики суспільними процесами [5, с. 3].

         Інформаційні технології допомагають у процесах управління та прийняття політичних рішень, полегшуючи та прискорюючи роботу владних структур. Вони дозволяють розповсюджувати інформацію без обмежень.

         Починаючи з 1990 р. у Верховній Раді України функціо­нує, послідовно розвивається та удосконалюється інфор­маційно-аналітична система, яка охоплює весь цикл зако­нотворчої та правозастосовної діяльності. Нині система об'єднує понад 20 автоматизованих комп­лексів, що реалізують технологічний процес у послідов­ності: збирання та накопичення даних з проблеми, підго­товка проекту закону, колективне обговорення, узгоджен­ня, прийняття (голосування) та доведення проекту закону для застосування на практиці [4].

         Інформаційні технології під час виборів вперше почали використовуватися в США, які у 1996 році ввели систему електронного обліку голосів.    

         У виборчій кампанії  2004 року в США найбільшого поширення набула система оптичного сканування бюлетенів (34%), коли виборець вручну або за допомогою спеціального пристрою заповнював бюлетень, який потім зчитувався скандувальною частиною машини для голосування. Це дозволило автоматизувати процес підрахунку голосів на виборчій ділянці та уникнути проблем з підробкою бюлетенів(електронні копії бюлетенів можуть як завгодно довго зберігатися в пам’яті комп’ютера й можуть миттєво передаватися по лініях зв’язку для перевірки в будь-яку контролюючу організацію [3]

         Найбільш розповсюдженими у штатах є машини для голосування без використання паперових бюлетенів AccuVote-TS & AccuVote-TSX. Ці пристрої використовувались також на виборах 2006 року, після чого отримали позитивні оцінки від більшості виборців. А на виборах президента США 2008 року вже 55% американських виборців голосували за допомогою електронних систем голосування [2].       

         Деякі критики стверджують, що електронні вибори суперечать принципу гласності та відкритості виборів через те, що не дозволяють прослідкувати хід голосування та можуть бути сфальсифіковані хакерами: Конституційний суд Германії, виходячи із цих міркувань, прийняв рішення у березні 2009 року про заборону використання комп’ютерів у голосуванні [1]       .        Зараз Інтернет застосовується на різних стадіях політичного процесу. Інтернет знижує витрати на узгодження
можливих шляхів політичної дії між індивідами, які дотримуються
схожих поглядів, але які не взаємодіють безпосередньо в реальному світі.
         Сьогодні віртуальна політика прийшла до принципово нового етапу. Інтернет робить можливим виникнення нових ефективних механізмів громадського, у тому числі політичної мобілізації громадян. Зокрема, він виступає як засіб дуже оперативної організації та координації дії політичних однодумців, які є прихильниками нетрадиційних соціальних рухів.

Інтернет може сприяти подоланню малого рівня зацікавленості політикою молоді, надаючи і інформацією про різноманітні сходини, що може бути їм цікава та залучати до політичної активності. Всесвітня павутина об'єднує в собі можливості як засобу масової комунікації, так і засоби міжособистісного і міжгрупового спілкування. Вона дозволяє здійснити оперативне інформування громадян та їх політичну мобілізацію.                Яскравим прикладом використання Інтернету у політичному процесі є таке явище як «електронна демократія». Першою ж державою у світі, яка дала можливість своїм громадянам використовувати Інтернет для обирання державних чиновників, стала Естонія. Практика естонців дозволила виявити, що спочатку меншість громадян надавали перевагу новому способу голосування, але з 2011 року ситуація докорінно змінилася, коли майже чверть населення стали голосувати електронно.                                                   За допомогою інформаційних технологій створено «електронний уряд», завдяки якому у результаті   взаємодії громадянського суспільства та уряду відбувається оптимізація надання урядових послуг населенню та бізнесу, розширення можливості самообслуговування громадян, зростання освіченості та кваліфікації громадян.

         Якщо мова йде про політтехнологів, то вони використовують Інтернет для політичної реклами – інструменту переконання людей.

Висновки. Отже, важко переоцінити важливість інформаційних технології для політичного процесу. До позитивних рис інформаційних технологій у політичних процесах можна віднести те, що завдяки  ним  суспільству надається інформація про діяльність органів державної влади; з’являються можливості залучити до політичного процесу якомога більше людей та таким чином розвивати політичну культуру громадян.

Але існують і негативні риси введення інформаційних технологій.  Різноманітні блоги, створювані політтехнологами, можуть вводити громадян в оману щодо стану речей в країні. Також на сьогодні існує загроза хакерських атак, що може спричинити  фальсифікацію результатів.  Зрозуміло, що для запровадження інформаційних технологій потрібен не один рік та обов’язкове державне фінансування, що є актуальним для України.

Література:

1.Выборы [Електронний ресурс]] // Википедия : свободнаяэнцикл.  Электрон. дан. – [Б. м.], 2013. – Режим доступу:  https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%92%D1%8B%D0%B1%D0%BE%D1%80%D1%8B#.D0.AD.D0.BB.D0.B5.D0.BA.D1.82.D1.80.D0.BE.D0.BD.D0.BD.D1.8B.D0.B5_.D0.B2.D1.8B.D0.B1.D0.BE.D1.80.D1.8B  (дата звернення: 26.05.2015).

2.Выборы президента США готовят с оглядом на хакеров [Електронний ресурс] / Соколова Е. – Режим доступу: https://news.mail.ru/politics/7618629/

3. Готун А. М. Використання нових інформаційних технологій у виборчому процесі: світовий досвід і практика застосування в Україні [Електронний ресурс] / Готун А. М. – Режим доступу: http://papers.univ.kiev.ua/filosofija_politologija/articles/Postgraduate_student_of_the_Institute_of_World_Economics_and_International_Relations_17144. pdf

4. Цимбалюк B.C. Основи інформаційного права України [Електронний ресурс] / B.C. Цимбалюк, В.Д. Гавловський, В.В. Гриценко та ін. – Режим доступу:  http://pulib.if.ua/part/9575

5.Юдаев В. В. Информационныетехнологии в политическомпроцессе: Теоретико-прикладнойанализ : дис. на соисканиеученойстепени кандидата политических наук / ЮдаевВалерийВячеславович. – 2005. – 147 с.

 

 

Вы здесь: Home Доклады конференции Список докладов III конференции (2015 г.) Стаднік М. О. Деякі аспекти використання Інформаційних технологій у політичному процесі