АНАЛІЗ СПІВВІДНОШЕННЯ ІНФОРМАЦІЙНОЇ 
ТА КІБЕРНЕТИЧНОЇ БЕЗПЕКИ
 
Логінова Наталія Іванівна
 
кандидат педагогічних наук, доцент,
 в.о. завідувача кафедри інформаційних технологій, 
Національного університету «Одеська юридична академія»
 
В сучасних умовах формування інформаційного суспільства спостерігається розвиток інформаційних відносин, які сприяють забезпеченню прав громадян на інформацію та реалізації їх інформаційних потреб. При цьому виникає загроза зловживання певною інформацією та заподіяння шкоди інформаційним правам і інтересам особистості.
 
Інтеграція України в європейський простір та реформування в сферах економіки, промисловості та оборони викликало необхідність створення принципово нового підходу до інформаційної та кібернетичної безпеки.
 
Інформаційна безпека є станом захищеності інформаційного середовища суспільства. Вона є складовою загальної проблеми інформаційного забезпечення людини, суспільства та держави. 
 
Інформаційна безпека забезпечує конституційні права та свободи громадян на збирання, зберігання та поширення інформації, сприяє недопущенню несанкціонованого втручання до особистого життя, захищеність від негативного впливу інформації на людину, сприяє побудові та розвитку інформаційного суспільства та інтеграції нашої країни у світовій інформаційний простір.
 
У рішенні проблем інформаційної безпеки важливу роль відіграють властивості інформації, які визначають стан її безпеки:
  • конфіденційність, яка вказує на необхідність введення обмежень на коло суб'єктів, які мають доступ до неї;
  • цілісність, яка полягає в її існуванні в незмінному вигляді в певний проміжок часу;
  • доступність – властивість інформації бути наданою своєчасно і безперешкодно всім суб’єктам, які мають для цього певні повноваження. 
Основним об’єктом захисту інформаційної безпеки є інформаційна система, яка реалізує автоматизований збір та обробку даних, і включає до себе інформаційні та матеріально-фінансові ресурси, а також людину, що має доступ до цих ресурсів. Загрози, що можуть негативно вплинути на ці об’єкти захисту – розголошення інформації, її витік або несанкціонований доступ [1].
 
Згідно чинного законодавства інформаційна безпека є важливою самостійною сферою забезпечення національної безпеки, яка характеризує стан захищеності національних інтересів в інформаційній сфері від зовнішніх та внутрішніх загроз і є сукупністю інформаційно-психологічної (психофізичної) та інформаційно-технологічної безпеки держави [2].
 
Отже, інформаційна безпека пов’язана з захистом прав людини та суспільства щодо інформаційних ресурсів.
 
Серед основних законодавчих документів, які забезпечують регулювання питань інформаційної безпеки та визначають її одним із видів національної безпеки в інформаційної сфері, можна виокремити Закони України «Про основи національної безпеки України», «Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах», «Про Державну службу спеціального зв’язку та захисту інформації України», «Про ратифікацію Конвенції про кіберзлочинність», Укази Президента України «Про Доктрину інформаційної безпеки», «Стратегію національної безпеки» тощо. 
 
Отже, нормативно-правова база забезпечення інформаційної безпеки України є достатньо сформованою.
 
Однак, в галузі забезпечення безпеки в інформаційній сфері в останні роки став використовуватися термін «кібернетична безпека», який є маловивченим. 
В законопроекті «Про внесення змін до Закону України «Про основи національної безпеки «України» щодо кібернетичної безпеки України» [3] від 2013 року вперше була зроблена спроба створити основи державної політики в сфері забезпечення кібернетичної безпеки нашої країни. В березні 2016 року Президент України підписав Указ про введення в дію рішення РНБО України «Про Стратегію кібербезпеки України» [4], яка повинна сприяти створення умов для безпечного функціонування кіберпростору, його використання в інтересах особистості, суспільства та держави. Але в цих законодавчих документах не має визначення поняття «кібернетична безпека», що створює певні труднощі для наукової розробки цього напряму.
 
Кібернетична безпека торкається питань захисту інформаційних ресурсів в кіберпросторі, який є результатом взаємодії людини, програмного забезпечення та мережі Інтернет. 
 
В наукової літературі не існує однозначно визнаного поняття «кіберпростір». Використовуються різні трактування, які залежать від того, з якої точки зору розглядається кіберпростір – з точки зору забезпечення захисту інформаційної інфраструктури держави або з точки зору ведення активних бойових дій в кіберпросторі. Об’єктами впливу в кібернетичному просторі є системи збору даних, канали управління та інтерактивної взаємодії людини. 
 
Кібернетична безпека – це стан захищеності кіберпростору держави і окремих об’єктів її інфраструктури від ризику стороннього кібервпливу, своєчасне виявлення та запобігання різних зовнішніх втручань через  інформаційні системи та мережі, а також загрози національним і особистим інтересам [5]. 
В міжнародному стандарті ISO/IEC 27032:2012 «Інформаційні технології. Методи забезпечення безпеки. Настанови щодо забезпечення кібербезпеки» кібернетична безпека розглядається як складова трьох компонент системи забезпечення інформаційної безпеки: безпеки додатків, мережева безпека та безпека мережі Інтернет [6]. 
 
Отже, складовою кібернетичної безпеки є кібернетичні впливи, розвідка інформаційно-комунікаційних систем та криптосистем протиборчих сторін, а також захист власної інформаційної сфери. Тобто, зміст кібернетичної безпеки складається з інформаційної та технічної складових. При цьому технічна складова забезпечує функціонування інформаційної. 
 
Тому кібернетична безпека є окремим напрямком в області захисту інформації. 
 
Список використаної літератури:
1. Логінова Н. І. Правовий захист інформації: навч. посіб. / Н. І. Логінова, Р. Р. Дробожур. – Одеса: Фенікс, 2015. – С. 28–44.
2. Про Доктрину інформаційної безпеки України: проект указу Президента України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://comin.kmu.gov.ua/control/uk/publish/ article?art_id=113319&cat_id=61025. – 12.06.2014.
3. Про внесення змін до Закону України «Про основи національної безпеки України» щодо кібернетичної безпеки України: Проект Закону України від 06.03.2013 р.: [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://search. ligazakon.ua/ l_doc2.nsf/link1/JG1WZ00I.html. – Назва з екрану.
4. Стратегія кібербезпеки України: Затверджено Указом Президента України від 15.03.2016 р. № 96/2016 // Офіційний вісник України. – 2016. – № 23. – С. 69. – Ст. 899.
5. Інформаційна та кібербезпека: соціотехнічний аспект: підручник / [В. Л. Бурячок, В. Б. Толубко, В. О. Хорошко, С. В. Толюпа]; за заг. ред. д-ра техн. наук, професора В. Б. Толубка. – К.: ДУТ, 2015. – С. 10.
6. Міжнародний стандарт ISO/IEC 27032:2012 Information technology – Security techniques – Guidelines for cybersecurity: [Електронний ресурс]. – Режим доступа:https://webstore.iec.ch/preview/info_isoiec27032%7Bed1.0%7Den.pdf.
Вы здесь: Home Доклады конференции Список докладов конференции (2016 г.) Логінова Н.І. АНАЛІЗ СПІВВІДНОШЕННЯ ІНФОРМАЦІЙНОЇ ТА КІБЕРНЕТИЧНОЇ БЕЗПЕКИ