ВИДИ ТЕЛЕФОННОГО ШАХРАЙСТВА ТА ЗАСОБИ ЇХ ПРОТИДІЇ
 
Овчар Алла Сергіївна
 
студентка 2-го курсу Інституту кримінальної юстиції 
Національного університету «Одеська юридична академія»
 
Досягнення науково-технічного прогресу активно входять в повсякденне життя простої людини. Сучасне розвинуте індустріальне виробництво призводить до того, що шлях від досвідченого зразка чергової технічної новинки до масового серійного виробництва займає вже не десятки років, а всього лише один-два роки. 
 
На жаль, мобільні телекомунікації, які об'єднали мільйони користувачів в єдину систему передачі інформації, що відкрили широкі можливості спілкування і отримання різноманітних послуг, все частіше використовуються для здійснення злочинних намірів. Так, наслідком бурхливого розвитку систем мобільних телекомунікацій, відсутності необхідних засобів технічного і правового захисту інформації в даних системах, а також ряду інших факторів на території України (як і дещо раніше в інших країнах) з'явилася криміналізація даної сфери [1, c. 3].
 
Будь-який розвиток технологій несе з собою не тільки прогрес, але неминуче приносить негативні моменти. Чим більше розмаїття послуг, які пропонуються абонентам мобільних мереж, і чим простіше стає ними користуватися, тим частіше вони стикаються з випадками шахрайства. 
Особливістю такого виду розкрадання, як шахрайство, є те, що в результаті обману потерпілий сам передає злочинцю майно, при цьому добровільність передачі майна є уявною, оскільки обумовлена досконалим щодо потерпілого обманом, введенням його в оману. Будь-яка форма обману і зловживання довірою, в цілому, зводиться до того, що винний шляхом своїх дій створює у потерпілого впевненість у правомірності або вигідності для нього передачі майна або права на нього.
 
З масовим поширенням мобільних телефонів, часто використовуваних не тільки за прямим призначенням (для переговорів або обміну повідомленнями), але і як засіб платежу, поширився ще один тип шахрайства – телефонне. Вчинені злочини завдають шкоди як компаніям, що надають телекомунікаційні послуги, так і пересічним громадянам. Даний вид злочину стрімко набирає обертів. Останні роки проблема стала особливо гострою, абонентів атакують спам-розсилками, пропонують позбутися нав'язливих вірусів за допомогою SMS і т.д.
 
Вчинені злочини відрізняються гнучкою адаптацією до нових видів послуг, які пропонують компанії, що здійснюють телекомунікаційну діяльність. Основна робота по організації захисту від кримінальних проявів покладено на компанії, що представляють телекомунікаційні послуги. А діяльність правоохоронних органів щодо виявлення і встановлення осіб, причетних до вчинення таких злочинів, ускладнена через складність реалізації оперативних заходів, відсутності передового досвіду, що призводить до тяганини щодо прийняття рішення про порушення кримінальної справи і т.д. Розслідування злочинів, пов'язаних з шахрайством у сфері телекомунікаційних систем, вимагає спеціальних знань в технічній галузі. На додаток можна відзначити, що даний вид злочинів носить міжрегіональний характер, що в свою чергу ускладнює встановлення особи яка вчинила злочин.
 
Необхідно відзначити, що більшість спроб шахрайства засноване на «соціальному інжинірингу», використанні психології абонентів, «тиску» на них в розмові або гри на цікавості. Іноді здається, що швидше відправити SMS і розблокувати комп'ютер, ніж довго і нудно вичищати вірус відповідним програмним забезпеченням. Цим і користуються шахраї, які реалізують для отримання грошей легальні методи. Таким чином, боротися з шахраями оператори можуть, лише роз'яснюючи абонентам, як не попастися на вудку зловмисників.
 
І хоча українські мобільні оператори стали жорсткіше підходити до мобільних шахраїв, блокуючи недобросовісних контент-провайдерів, абоненти як і раніше стають жертвами шахраїв. Адже прийняти рішення відправити SMS на сумнівний номер, за сумнівним приводом може тільки сам абонент [1, c. 45].
 
Цікаво зазначити, що оскільки при телефонному шахрайстві суспільно небезпечне діяння (обман довірливого громадянина) відбувається під час телефонної розмови з ним зловмисника, місцем скоєння цього злочину, а отже, і місцем попереднього розслідування, так само як і дослідчої перевірки, є місце знаходження зловмисника незалежно від місця перерахування постраждалим грошових коштів і місця зарахування їх на рахунок винного (заволодіння ними зловмисником).
 
Трапляються випадки, коли гроші вимагають перерахувати через платіжні термінали, які встановлені в цілодобових супермаркетах, або через платіжну систему Western Union. Встановлено, що при цьому, в деяких випадках телефонні дзвінки потерпілим поступали від злочинців, які в цей час перебували в місцях позбавлення волі, та володіють артистичними навичками. З сусідами по камері, з якими відбувають покарання, виясняють прізвище, ім’я, по-батькові тієї чи іншої особи, яка має можливість швидко знайти визначену суму грошей, і перерахувати на телефонну карточку, такі гроші злочинці переказують з рахунка на рахунок, а потім переводяться у готівку.
 
Характерною рисою шахрайства у сфері мобільного зв’язку є відсутність документів, пов’язаних безпосередньо із процесом отримання злочинцем коштів від потерпілої особи. Чи не єдиними джерелами доказової інформації, що можуть бути надані абонентом, є документи (предмети), що підтверджують факти здійснення оплати послуг зв’язку на номер шахрая, або на розрахунковий рахунок злочинця через термінал. Такими можуть бути: оригінали карток поповнення рахунку, чеки, що підтверджують факт здійснення платіжних операцій.
 
Якщо встановлено, що потерпілий перерахував гроші через платіжний термінал, то необхідно встановити адресу за якою встановлений термінал, банк, номер рахунку та особу куди потерпілий перерахував гроші. Якщо особа встановлена, а платіжна картка втрачена (викрадена), то слід встановити, хто на думку власника картки міг її викрасти. Вилучити фото матеріали, зроблені під час зняття грошових коштів з картки для встановлення особи, яка знімала кошти для встановлення особи злочинця (окремо досліджують: банкомати, документи, що засвідчують особу; комп’ютерну інформацію (електронні реєстри, журнали, реєстраційні протоколи); відеозаписи або фотознімки, зроблені фото-, відеокамерою банкомату, службою банківської безпеки. Вилучити з нього касові стрічки, виписки, відеозапис або фотознімки) [2, c. 257].
 
Таким чином, в даний момент ситуація, пов'язана з шахрайством у сфері телекомунікаційних систем, характеризується наступним: відсутністю диференційованого підходу по відношенню до вказаних злочинів; великою латентністю, що тягне за собою розвиток динаміки, спрямованої на збільшення вчинених злочинів, а також відсутністю інформації, що сприяє розробці методичних рекомендацій щодо припинення і розкриття даного виду злочинів; дані злочини носять міжрегіональний характер; відсутність постійної взаємодії між телекомунікаційними компаніями і правоохоронними органами. Вирішення цих та інших завдань дозволить більш ефективно протидіяти злочинам, що вчиняються у телекомунікаційній сфері.
 
Список використаної літератури:
1. Семенов Г.В. Расследование преступлений в сфере мо- бильных телекоммуникаций. М., 2008. – С. 3.
2. Брисковська О. М. Особливості розслідування шахрайств, пов’язаних зі здійсненням дзвінків та повідомлень потерпілим про затримання їх родичів працівниками ОВС і вимагання грошової винагороди за їх звільнення / О. М. Брисковська // Сучасні тенденції розбудови правової держави в Україні та світі : зб. наук. ст. за матеріалами ІІ Міжнар. наук.-практ. конф., 10 квіт. 2014 р. – Житомир : ЖНАЕУ, 2014. – С. 257–258.
Вы здесь: Home Доклады конференции Список докладов IV конференции (2016 г.) Овчар А.С. ВИДИ ТЕЛЕФОННОГО ШАХРАЙСТВА ТА ЗАСОБИ ЇХ ПРОТИДІЇ