ЩОДО ВПРОВАДЖЕННЯ ЕЛЕКТРОННОГО ВРЯДУВАННЯ В УКРАЇНІ
 
Трофименко Олена Григорівна 
 
кандидат технічних наук, доцент, 
доцент кафедри інформаційних технологій 
Національного університету «Одеська юридична академія»
 
Відповідно до Угоди про Асоціацію з Європейським Союзом Україна має провести реформи діяльності органів державної служби у рамках розбудови електронного врядування, що дозволить якнайшвидше налагодити взаємодію усіх підрозділів у межах суб'єктів державного сектору і навколо нього при переході на цифрові платформи, скоротити відмінності електронного документообігу на різних рівнях для узгодження міждержавної взаємодії в євроінтеграційних процесах. Останнім часом Україною зроблено значні, хоча і недостатні, кроки щодо занурення в незвідані води електронного врядування, а саме: 
  • прийнято Стратегію сталого розвитку «Україна – 2020» та схвалено її Указом Президента України від 12.01.2015 № 5/2015;
  • організовано швидкий і масовий перехід українських платників податків до електронного звітування з вільними і безкоштовними доступом до спеціалізованого програмного забезпечення для формування податкової звітності та безкоштовним отриманням сертифікатів відкритих ключів електронного цифрового підпису (ЕЦП) для ідентифікації платника;
  • запущено портал електронних адміністративних послуг igov.org.ua;
  • запроваджено проект електронних закупок ProZorro; 
  • запроваджено електронне декларування доходів держслужбовців; 
з 2016 року розпочато перехід до паспортів нового зразку у вигляді ID-карток, що з часом дозволить повсюдно використовувати ЕЦП для ідентифікації.
 
Електронне врядування сьогодні розглядається як ефективний спосіб трансформації системи державного управління. Проблемні аспекти e-уряду потребують подальшого дослідження та формування перспективних напрямів стрімкого розвитку системи електронного врядування в Україні. Так, на законодавчому рівні треба якнайшвидше врегулювати цілу низку ключових питань:
  • впровадити нову «Концепції розвитку електронного урядування в Україні», оскільки терміни існуючої концепції збігли ще 2015 року та й не всі заходи першої виконані у повному обсязі;
  • прийняти Закон України (ЗУ) «Про відкриті дані», який забезпечить вільний онлайн доступ до структурованих даних із державних інформаційних ресурсів та наступне їх вільне використання. Відкриті дані сприятимуть демократичному контролю за органами влади, запобіганню та виявленню корупції, участі громадськості у прийнятті владних рішень, розвитку інновацій;
  • внести зміни до ЗУ «Про звернення громадян» з метою оптимізації адміністративних е-послуг та забезпечення прозорості й відкритості держави;
  • прийняти нову редакцію ЗУ «Про електронний цифровий підпис», яка наблизить національне законодавство до європейського і світового рівня, забезпечить технічну сумісність з міжнародними стандартами, тобто досягнення зовнішньої та внутрішньої інтероперабельності. Оскільки досі національні схеми електронної ідентифікації не визнані на території ЄС, потрібно оперативно створити умови для взаємовизнання таких компонентів як електронна ідентифікація, електронний підпис, електронні документи та послуги, а також вжити заходів щодо забезпечення взаємосумісності послуг електронного уряду на території ЄС;
  • прийняти ЗУ «Про електронні вибори» для запровадження електронної форми волевиявлення під час проведення електронного голосування;
  • внести зміни до ЗУ «Про адміністративні послуги», які регламентуватимуть порядок надання адміністративних послуг в електронній формі через Інтернет, вимоги до розробки та запровадження електронних послуг;
  • прийняти законодавчі акти, які розширять правомірний функціонал пластикової ID-картки, що впроваджується замість паперового паспорту, щодо повсюдної ідентифікації громадян через повноцінний ЕЦП у чіпі ID-картки. Тобто всі державні установи повинні приймати ЕЦП як ідентифікатор громадянина без будь-якого дублювання чи паперового підтвердження;
  • врегулювати законодавчі питання до інтероперабельності державних електронних інформаційних ресурсів, проблеми з якими призводять до неефективного використання бюджетних коштів через недосягнення запланованого результату. Ще на етапі проектування та розробки органам влади треба враховувати подальшу електронну взаємодію своїх систем з іншими системами шляхом дотримання єдиних технічних вимог (формати, стандарти, протоколи, порядок).

Окремо можна відзначити проблеми, пов’язані з нормативною невизначеністю процесів зберігання (архівування) електронної інформації, відомчою закритістю та небажанням приєднувати свої системи до системи електронної взаємодії [1]. Врегулювати ці та інші питання єдиного сформованого підходу до розробки архітектури або еталонної моделі е-врядування має якнайшвидше прийняття ЗУ «Про систему електронної взаємодії державних електронних інформаційних ресурсів» та прийняття стандартів інтероперабельності і відкритих даних. 

Для організації функціонування електронного уряду необхідно створити загальну точку доступу – єдиний Інтернет-портал, через який надаватимуться всі послуги. Створення та функціонування єдиної системи електронної взаємодії державних інформаційних ресурсів дозволить подолати відомчу ізоляцію, а їхні інформаційні системи функціонуватимуть на основі спільної технологічної платформи, що дозволить багатоцільове використання інформації. Все це сприятиме швидшому й ефективнішому обслуговуванню громадян через єдине представництво. Такий принцип довів свою ефективність у Канаді, Сінгапурі та Австралії, він лежить в основі концепції «електронного представника» у Великобританії.
 
З метою залучення громадян до управління шляхом участі в електронних політичних форумах, консультаціях і опитуваннях, проведенні електронних загальнонаціональних, регіональних та місцевих виборів і референдумів потрібно вирішити проблему ідентифікації громадян, оскільки для взаємодії громадян і органів влади громадяни повинні мати можливість ідентифікувати себе, причому ідентифікація повинна забезпечувати збереження персональних даних і давати можливість громадянам брати участь в обговореннях через Інтернет [1].
 
Ефективні кроки з гармонізації діяльності електронного уряду з залученням інноваційних технологічних нововведень зроблять для своїх громадян доступними рішення багатьох їх проблем за рахунок простого, доступного і безконтактного надання адмінпослуг. Все це сприятиме створенню єдиного цифрового ринку з ЄС та іншими країнами світу, і навіть заохочуватиме залучення іноземних інвесторів.
 
Список використаної літератури:
1. Зелена книга з електронного урядування в Україні. [Електронний документ] – Режим доступу: http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/NT1111.html. 
Вы здесь: Home Доклады конференции Список докладов IV конференции (2016 г.) Трофименко О.Г. ЩОДО ВПРОВАДЖЕННЯ ЕЛЕКТРОННОГО ВРЯДУВАННЯ В УКРАЇНІ