ЩОДО ВПРОВАДЖЕННЯ ЕЛЕКТРОННОГО ВРЯДУВАННЯ В УКРАЇНІ
 
Трофименко Олена Григорівна 
 
кандидат технічних наук, доцент, 
доцент кафедри інформаційних технологій 
Національного університету «Одеська юридична академія»
 
Відповідно до Угоди про Асоціацію з Європейським Союзом Україна має провести реформи діяльності органів державної служби у рамках розбудови електронного врядування, що дозволить якнайшвидше налагодити взаємодію усіх підрозділів у межах суб'єктів державного сектору і навколо нього при переході на цифрові платформи, скоротити відмінності електронного документообігу на різних рівнях для узгодження міждержавної взаємодії в євроінтеграційних процесах. Останнім часом Україною зроблено значні, хоча і недостатні, кроки щодо занурення в незвідані води електронного врядування, а саме: 
з 2016 року розпочато перехід до паспортів нового зразку у вигляді ID-карток, що з часом дозволить повсюдно використовувати ЕЦП для ідентифікації.
 
Електронне врядування сьогодні розглядається як ефективний спосіб трансформації системи державного управління. Проблемні аспекти e-уряду потребують подальшого дослідження та формування перспективних напрямів стрімкого розвитку системи електронного врядування в Україні. Так, на законодавчому рівні треба якнайшвидше врегулювати цілу низку ключових питань:

Окремо можна відзначити проблеми, пов’язані з нормативною невизначеністю процесів зберігання (архівування) електронної інформації, відомчою закритістю та небажанням приєднувати свої системи до системи електронної взаємодії [1]. Врегулювати ці та інші питання єдиного сформованого підходу до розробки архітектури або еталонної моделі е-врядування має якнайшвидше прийняття ЗУ «Про систему електронної взаємодії державних електронних інформаційних ресурсів» та прийняття стандартів інтероперабельності і відкритих даних. 

Для організації функціонування електронного уряду необхідно створити загальну точку доступу – єдиний Інтернет-портал, через який надаватимуться всі послуги. Створення та функціонування єдиної системи електронної взаємодії державних інформаційних ресурсів дозволить подолати відомчу ізоляцію, а їхні інформаційні системи функціонуватимуть на основі спільної технологічної платформи, що дозволить багатоцільове використання інформації. Все це сприятиме швидшому й ефективнішому обслуговуванню громадян через єдине представництво. Такий принцип довів свою ефективність у Канаді, Сінгапурі та Австралії, він лежить в основі концепції «електронного представника» у Великобританії.
 
З метою залучення громадян до управління шляхом участі в електронних політичних форумах, консультаціях і опитуваннях, проведенні електронних загальнонаціональних, регіональних та місцевих виборів і референдумів потрібно вирішити проблему ідентифікації громадян, оскільки для взаємодії громадян і органів влади громадяни повинні мати можливість ідентифікувати себе, причому ідентифікація повинна забезпечувати збереження персональних даних і давати можливість громадянам брати участь в обговореннях через Інтернет [1].
 
Ефективні кроки з гармонізації діяльності електронного уряду з залученням інноваційних технологічних нововведень зроблять для своїх громадян доступними рішення багатьох їх проблем за рахунок простого, доступного і безконтактного надання адмінпослуг. Все це сприятиме створенню єдиного цифрового ринку з ЄС та іншими країнами світу, і навіть заохочуватиме залучення іноземних інвесторів.
 
Список використаної літератури:
1. Зелена книга з електронного урядування в Україні. [Електронний документ] – Режим доступу: http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/NT1111.html.