СОЦІОКУЛЬТУРНІ ОСНОВИ ІНФОРМАЦІЙНОГО СУСПІЛЬСТВА

Кубрак Д. А.

студент 4-го курсу  соціально-правового факультету
Національного університету «Одеська юридична академія»

Динамічний процес інформатизації світової спільноти робить інформацію першорядним об’єктом у житті кожного індивіда. Дана тенденція також призводить до різносторонніх, дискусійних і дуже суперечливих наслідків, які стосуються, в першу чергу, соціокультурної сфери, та на які не можна не звертати увагу під час соціально-філософського дослідження процесів становлення інформаційного суспільства. Про ключову роль інформаційних відносин у різних сферах життєдіяльності суспільства говорять зростаючі обсяги робіт з інформацією, а саме її збір, зберігання, використання та розповсюдження. Використання інформації має місце в усіх процесах, які відбуваються з нами кожного дня. Наслідком цього є абсолютна залежність сучасної людини від інформації. Тому вивчення закономірностей формування та функціонування інформаційного суспільства є головним чинником на сучасному етапі розвитку людства.

Інформаційне суспільство – це етап розвитку людства, для якого є характерним те, що кожна людина за допомогою сучасних інформаційних технологій може одержувати, переробляти та поширювати інформацію, а держава має гарантувати високий рівень інформатизації усіх сфер життєдіяльності [1, с. 90].

Зміни, які стосуються розвитку інформаційного суспільства, мають відношення до всіх соціокультурних інститутів й створюють принципово новий спосіб життя кожної людини. Використання інформаційних процесів сприяє нагромадженню людського капіталу як ключового чинника розвитку суспільства й повністю змінює положення людини в соціумі, забезпечує розвиток її освітнього, професійного, культурного рівня, переходу людини економічної у творчу особистість і її всебічний розвиток у цілому [3, с. 88].

Інформаційне суспільство висуває певні вимоги до формування нового мотиваційного інструментарію і способу мислення. Життя в стабільному середовищі зумовлює пріоритет негативної мотивації, що забезпечує підтримку сформованого гомеостазу (досягнутого порядку). Перехід до середовища, в якому зміни стають нормою життя, змушує набувати навички позитивної мотивації, що ініціює зміни в суспільстві. Отже, можна стверджувати, що в інформаційному суспільстві створюється основа для переходу від традиційних матеріальних цінностей до людських потреб, які виходять на перше місце, у всьому їхньому різноманітті [2, с. 246].

Варто зазначити, що людина сприймає оточуючий світ з інформаційного простору незалежно від того, в якому саме культурному просторі відбувається її соціалізація. Так утворюється нове покоління, яке має нові ідентифікаційні параметри і розглядає фізичну та віртуальну реальність як паралельно співіснуючі реальності. Так, інформаційно-комунікаційний простір Інтернету наповнює особливий тип людей, що мають біологічну тілесність у світі реальному, але здійснюють обмін символічним капіталом та експериментують у віртуальній реальності. З одного боку, Інтернет дає вільний вибір ідентифікації: віртуальне ім’я, віртуальне тіло, віртуальний статус, віртуальну психіку, віртуальні звички, віртуальні переваги, віртуальні недоліки тощо. З іншого, відбувається «втрата» – відчуження реального тіла та статусу. Саме тому Інтернет є засобом трансформації особистості як індивідуальної характеристики, й особистості як соціокультурного та історичного феномену.

В умовах глобалізації світового розвитку та безпрецедентної інформаційної відкритості національних кордонів інформація стає головним стратегічним фактором у міжнародному змаганні її позитивних сторін і мінімізації негативних наслідків глобальної трансформації людства. Аналіз чинників соціокультурної сфери інформаційного суспільства свідчить, що динамічний розвиток інформаційно-комунікаційних технологій і роль інформації, обсяги якої все більше зростає, суттєво трансформують соціокультурний простір, запроваджуючи нові й дещо суперечливі тенденції: з одного боку, криза духовності і технологічна залежність, а з іншого, все більше поширення гуманістичних і освітніх цінностей, зростання професійного і культурного рівня людини, посилення інтелектуалізації її діяльності й одночасне зростання її творчого потенціалу, розвиток соціального капіталу, віртуалізації соціокультурної сфери в умовах глобалізації і посилення етнічної і національної ідентичності.

Список використаної літератури:

1.        Арістова І. В. Державна інформаційна політика: організаційно-правові аспекти / І. В. Арістова; за заг. ред. О. М. Бандурки. – Харків : Ун-т внутрішніх справ, 2010. – 386 с.

2.        Тоффлер Э. Третья волна / Э. Тоффлер ; пер. с англ. – М. : ООО «Издательство АСТ», 2004. – 781 с.

3.        Чухно А. А. Соотношение индустриального и постиндустриального типов развития: проблемы теории и практики / А.А. Чухно // Социально-экономические проблемы информационного общества / под ред. д.э.н., проф. Л.Г. Мельника. – Сумы: ИТД «Университетская книга», 2005. – 430 с.

Науковий керівник: доцент Трофименко О. Г.