ЦЕНЗУРА В МЕРЕЖІ ІНТЕРНЕТ ТА МЕТА ЇЇ ВИКОРИСТАННЯ

Сємкова В. М.

студентка 4-го курсу соціально-правового факультету
Національного університету «Одеська юридична академія»

Між захистом і обмеженням невелика межа. В деяких країнах Інтернет-ресурси блокуються задля дотримання законів, а в деяких — щоб не псувати репутацію владі.

У ХХІ столітті складно уявити своє життя без мережі Інтернет, так само як і складно повірити, що вся світова мережа є не залежною від впливу політичних, державних та інших сил. Ми з вами звикли, що нас «зомбують рекламою» та керують нами через ЗМІ. Саме через не здатність фільтрувати інформацію, яку ми отримуємо з телебачення, ми досить часто звертаємось до Інтернет-ресурсів, намагаючись отримати достовірну інформацію. Та чи є світова мережа Інтернет надійним та не залежним джерелом інформації? Навколо цього питання групується багато різних думок і дискусій, проте жодна з них не підтверджує позитивної відповіді, більшість вважає, що мережа Інтернет і її контент повністю залежать від державного ладу, та правлячої верхівки країни, а деякі все ж вважають, що Інтернет мережа є хоч частково незалежною.

Під цензурою у Інтернет-просторі розуміється контроль розташованого контенту або регулювання доступу до інформації в мережі Інтернет [1].

Слід звернути увагу на роботу організації Freedom House, а саме на її щорічну доповідь Freedom on the Net у якій опубліковано дослідження 45 країн світу на предмет державного регулювання мережі Інтернет в різних куточках земної кулі.

Методологія складання рейтингу виглядає наступним чином. Кожній з досліджуваних країн були присвоєні бали за трьома категоріями: «перешкоди для доступу до Мережі» (від 0 до 25 балів), «обмеження контенту» (від 0 до 35 балів), «порушення прав користувачів» (від 0 до 40 балів) . Чим більше балів отримує країна - тим менше в ній свободи за даним критерієм. В кінці отримані бали підсумовувалися, а країна отримувала підсумкову оцінку від 0 до 100 балів. Виходячи з цієї оцінки, країни були розділені на три категорії: «вільні» (від 0 до 30 балів, 14 країн), «частково вільні» (від 31 до 60 балів, 20 країн) і «невільні» (від 61 до 100 балів, 13 країн) [2].

Так наприклад у категорії «вільних» опинились: США - 12 балів, Німеччина – 15 балів, Австралія - 18, Угорщина - 19, Італія - 23, Великобританія – 25 та ін.. До категорії «частково вільні» серед інших потрапили: Південна Корея – 34 бали, Туреччина – 46, Росія – 52, Єгипет – 59. У категорію невільних серед інших були віднесені: Таїланд – 61 бал, Білорусь – 69, Китай – 85.

Складання рейтингу Freedom House, як і більшості подібних досліджень, спирається на експертні інтерв'ю. Кожен з експертів (по одному на кожну країну) відповідає на питання по спеціальному опитувального листа.

Отже аналізуючи вищевикладене ми можемо зазначити, що жодна з країн не отримала 0 балів, тому можна констатувати – мережа Інтернет все ж є залежною від політики держави та її правлячої верхівки, проте в деяких країнах лише частково, а в деяких повністю. Адже навіть в США свобода Інтернет мережі є досить абстрактною.

За даними цієї організації опубліковано також три самих розповсюджених мотиви використання цензури та перелік країн які ними користуються. Такими мотивами є:

1. Використання цензури для підтримання традиційних суспільних цінностей: Великобританія, Сингапур, Судан.

2. Цензура для підтримання політичної стабільності: Азейрбайджан, Лівія, Таджикістан.

3. Цензура для підтримання національної безпеки: США, Марокко, Індія.

Проте є і країни яки користуються усіма мотивами одночасно серед них: Сирія, Туніс, Китай, Ефіопія, Пакистан, ОАЕ, Саудівська Аравія.

Цензура в Інтернеті стає усе більш витонченою. У міру вдосконалення технологій передачі новин розширюється арсенал засобів блокування інформації. Ця тенденція детально описана в новій доповіді Комітету захисту журналістів, приуроченій до Всесвітнього дня свободи друку. Його автори вивчили 10 найбільш поширених у світі методів цензури в Інтернеті [3]. Серед них:

1. Блокування доступу в Інтернет;

2. Точкова цензура;

3. Відмова в доступі;

4. Контроль над інфраструктурою;

5. Атаки на сайти вигнанців;

6. Вірусні атаки;

7. Відключення Інтернету;

9. Арешти блогерів.

10. Застосування сили проти журналістів [4].

Отже підсумувавши усе вище викладене можна зазначити, що інтернет мережа є таким самим інструментом в руках влади як і телебачення та інші носії інформації, різниця лише в тому, що застосування цензури у мережі Інтернет виправдовується більш глобальними цілями, такими як підтримання: традиційних суспільних цінностей, національної безпеки, політичної стабільності, або ж усім одразу. Цілі звичайно справедливі, притаманні демократичному устрою, проте ніхто не стане заперечувати, що за таких умов виникає підозра щодо намагань уряду контролювати всіх користувачів мережі й розробити найбільш ефективні інструменти впливу.

Список використаної літератури:

  1. Н.Зубар. Цензура в Інтернеті поки що відміняється. URL: http://maidan.org.ua/2012/02/tsenzura-v-interneti-poky-scho-vidkladajetsya/.
  2. Свобода слова и Интернет. URL: http://inosmi.ru/world/20110704/171572143.html.
  3. Комитет защиты журналистов обнаружил 10 методов цензуры в Интернете. Отдел новостей и СМИ Радио ООН. URL: http://www.unmultimedia.org/radio/russian/archives/83800
  4. Десять методов Интернет-цензуры. Malsagoff. URL: http://malsagoff.livejournal.com/409670.html

Науковий керівник: доцент Задерейко О.В.