ЕЛЕКТРОНІЗАЦІЯ ПУБЛІЧНИХ ЗАКУПІВЕЛЬ

 Глущенко О. М.

студентка 1-го курсу магістратури судового-адміністративного факультету
Національного університету «Одеська юридична академія»

З інформатизацією усіх сфер діяльності сучасної держави актуалізується питання електронізації процедури публічних закупівель.

Після ратифікації Угоди про асоціацію з ЄС та запровадження зони вільної торгівлі між Україною та ЄС з 1 січня 2016 р. [1] Україна зобов’язалась гармонізувати національне законодавство у сфері публічних закупівель до міжнародних стандартів. Так, 25 грудня 2015 р. Верховною Радою України було прийнято Закон України «Про публічні закупівлі», що встановлює правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг [2]. 

Запровадження системи електронних торгів у сфері державних закупівель є новітнім методом, за допомогою якого бюджетні установи та суб’єкти господарювання шляхом застосування спеціальних інформаційно-комунікаційних технологій мають постійний доступ до проведення процедури закупівлі на всіх її етапах. Варто зауважити, що впровадження електронних закупівель в країнах ЄС продовжується не один рік і проводиться у 4 етапи: 1) 2016 р. – введення обов’язкової електронної публікації оголошення про закупівлю; 2) 2017 р. – обов’язкове подання та прийняття електронних пропозицій через центральний закупівельних орган; 3) 2018 р. – обов’язкове подання всіма замовниками електронних пропозицій; 4) 2019 р. – обов’язкове подання та прийняття електронних рахунків [3, 472]. Якщо в країнах ЄС причинами впровадження процедур електронних публічних закупівель є розвиток інформаційного суспільства поєднаний з необхідністю створення конкурентоспроможної економіки, то в Україні це боротьба з корупцією та економія бюджетних коштів.

Відповідно до п.6 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про публічні закупівлі» електронна система закупівель – це інформаційно-телекомунікаційна система, яка забезпечує проведення процедур закупівель, а також створення, розміщення, оприлюднення інформації, обмін інформацією й документами в електронному вигляді, до складу якої входять веб-портал уповноваженого органу (тобто система ProZorro), авторизовані електронні майданчики, між якими забезпечено автоматичний обмін інформацією та документами. Дана система спроектована таким чином, щоб уникнути будь-якого впливу на учасників процедури закупівлі зі сторони держави чи адміністратора системи.

Технічне ядро системи складається з інструментарію OpenProcurement. Дані електронної системи зберігаються в Центральній Базі Даних (далі – ЦБД), але інтерфейс для входу розташований на кожному з акредитованих електронних майданчиків. Веб-портал публікує інформацію про закупівлю на всіх етапах її реалізації (яка охоплена системою) і надає доступ до процедур і планів закупівель. Вся інформація автоматично синхронізується між майданчиками, ЦБД та веб-порталом [4] Електронні майданчики не спеціалізуються на предметах закупівлі і діють за принципом конкуренції, а тому їх кількість не обмежується законодавством. Серед них можемо назвати такі: https://smarttender.biz, https://privatmarket.ua, https://public-bid.com.ua, https://newtend.com, https://lp.zakupki.com.ua, https://bid.e-tender.biz, http://zakupki.prom.ua, http://www.dzo.com.ua.

Prozorro також забезпечує перехресний доступ до системи. Користувачі можуть бачити всі закупівлі за допомогою своїх електронних майданчиків, а постачальники можуть зареєструвати свої пропозиції щодо тендерів на будь-які закупівлі, незалежно від того, де була заявлена ​​пропозиція.

Однією із переваг впровадження електронної системи закупівель є швидкий доступ до великого масиву даних у зв’язку з інтеграцією з іншими веб-сервісами та державними базами даних. ProZorro було інтегровано з DoZorro – онлайн-платформою громадського контролю за здійсненням процедур публічних закупівель. Даний сервіс акумулює в собі чотири основних інструменти: публічний та професійний модулі аналітики, систему ризик-індикаторів та індекс найкращих практик. Важливим кроком до «безпаперових» закупівель стала інтеграція ProZorro з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань: в системі реалізовано функціонал швидкої, зручної та безоплатної перевірки реальності компанії. Крім того, позитивною стане інтеграція системи з органами фінансового контролю – Державною фіскальною службою України (в частині автоматичної перевірки відсутності заборгованості постачальників зі сплати податків та зборів, а також створення електронного кабінету контролюючого органу для контролю за проведенням процедури закупівлі) та Державною Казначейською службою України (в частині моніторингу витрат платників податків протягом усієї процедури закупівлі).

Окремими країнами ЄС крім процедури електронного аукціону застосовуються й інші форми державних закупівель, наприклад, електронний каталог. Його впровадження вбачається актуальним в силу збільшення конкуренції між постачальниками товарів, робіт та послуг. Електронні каталоги це формат для представлення та організації інформації таким чином, який є загальним для всіх, хто бере участь у конкурсі, та який піддається електронній обробці. При цьому, замовники повинні мати постійний доступ до електронні каталоги при всіх доступних процедурах, де потрібне використання електронних засобів зв'язку [5]. Інакше кажучи, під електронним каталогом розуміється створення електронного магазину із відображенням інформації про ті товари, роботи та послуги, що часто закуповуються замовниками в даного постачальника, з можливістю розповсюдження такої інформації електронною поштою.

Основними проблемами, що гальмують електронізацію публічних закупівель є недостатньо розроблені основи законодавства в галузі електронної торгівлі, відсутня інфраструктура бізнесу (транспорт, логістика, сервісні послуги), що узгоджується з умовами глобалізації та доступності електронної торгівлі, рівень кваліфікації працівників, що займаються публічними закупівлями часто є низьким, а тому відповідна діяльність потребує професіоналізації тощо. Таким чином, успішне функціонування електронних закупівель можливе лише за умови готовності замовників і підприємницького сектору до запровадження нових технологій.

Список використаної літератури:

1.        Про ратифікацію Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони: Закон України від 16.09.2014 р. № 1678-VII // Відомості Верховної Ради України 2014 р., № 40, ст. 2843, ст. 2021

2.        Про публічні закупівлі: Закон України від 25.12.2015 № 922-VIII // Відомості Верховної Ради України 2016 р., № 9, ст. 5, ст. 89

3.        Ткаченко Н. Електронні публічні закупівлі: досвід країн ЄС  і впровадження його в Україні / Н. Ткаченко // Актуальні проблеми економіки. – 2016. - № 10 (184). – с. 471-477

4.        Вплив Prozorro: березень 2017. - [Електронний ресурс]: http://cep.kse.org.ua/assets/img/articles/Prozorro_report_ua.pdf

5.        Директива Європейського парламенту та Ради 2014/24/ЄС від 26 лютого 2014 року про державні закупівлі і скасування Директиви 2004/18/ЄС. – [Електронний ресурс]: http://eupublicprocurement.org.ua/wp-content/uploads/2015/02/EU-PP-Directives-Compendium_UKR.pdf

Науковий керівник: доцент Логінова Н.І