«ЕЛЕКТРОННИЙ СУД» МАЙБУТНЬОГО

Воскобойник Раїса Миколаївна

студентка 5-го курсу судово-адміністративного факультету
Національного університету «Одеська юридична академія»

Сьогодні є ще багато вільного місця для подальшого розвитку електронного судочинства в Україні, а отже, є необхідність якомога швидшого здійснення наступних кроків.

У широкому розумінні «Електронний суд» як елемент інформаційного суспільства – це самостійна унікальна форма судового процесу, заснованого на новітніх інформаційних технологіях, що забезпечують повний цикл розгляду судової справи в електронному форматі.

Такий стан речей складно визнати задовільним, оскільки в Україні в царині судочинства існують усі передумови для більш динамічного руху вперед.

Є апробовані бізнесом (в тому числі банківським, котрий є найбільш вимогливим у питаннях ідентифікації особи, безпеки й конфіденційності комунікацій) інформаційні технології, які забезпечують швидкі та безпечні зносини учасників при здійснення ними юридично значущих транзакцій.

Є досвід іноземних країн, котрі повною мірою запровадили такі інформаційні технології в судочинство. Вже давно зроблені перші кроки українського законодавця, котрі були необхідні для започаткування руху в напрямі інформатизації різних, у тому числі судових, суспільних відносин.

Для втілення повноцінного «Електронного суду» необхідна реалізація таких можливостей.

1. Забезпечення двосторонньої комунікації між судом, учасниками судового процесу та усіма іншими заінтересованими особами за допомогою засобів сучасних електронних інформаційно-комунікаційних технологій.
2. Визнання електронних інформаційних ресурсів та електронних транзакцій повноцінними доказами в судовому процесі.
3. Вчинення усіх процесуальних дій в електронному форматі. У такому вигляді «Електронний суд» здатний бути органічною складовою майбутнього інформаційного суспільства, котре зараз перебуває у фазі активного формування [4].

Запровадження вказаних елементів потребує значних зусиль як з боку держави, у тому числі судової влади, так і з боку приватних осіб – учасників судового процесу.

 Проте результат, якого можна досягти, – їх вартий. Розв’язання існуючих і попередження майбутніх проблем функціонування електронного судочинства можливе шляхом розроблення та впровадження комплексної державної політики у сфері правого регулювання цієї галузі відносин. Під цим належить розуміти удосконалення законодавства; технічно-інформаційне забезпечення судів; розроблення заходів і систем забезпечення захисту інформації; правове регулювання питань відповідальності осіб за порушення у цій сфері; вжиття заходів попередження кіберзлочинності у цій сфері; проведення навчальних семінарів серед працівників апарату суду та інших користувачів системи; систематичний моніторинг ефективності роботи системи та її постійна модернізація.

З урахуванням викладеного можна запропонувати такі основні напрями роботи із запровадження повноцінного електронного судочинства.

По-перше, це кардинальна переорієнтація всієї філософії державного електронного урядування з потреб державного апарату на потреби громадян та бізнес-структур. Необхідно розробити і запровадити таку систему стимулювання, котра б змушувала усіх розробників програмних та апаратних продуктів піклуватися не про зручність їх для адміністраторів та користувачів державних органів, а перш за все про тих, хто знаходиться «з іншого боку монітору» – приватних осіб.

По-друге, це уніфікація електронних технологій. Доступ громадянина чи бізнесу до будь-якого державного електронного сервісу повинен здійснюватися за єдиними, простими і зрозумілими алгоритмами. Державні органи повинні діяти в одному або в тісно спорідненому технологічному просторі. Останній повинен забезпечувати можливість вільного обміну інформацією із максимальним ступенем автоматизації цього процесу.

По-третє, це персоніфікація доступу. Доступ до інформації з обмеженим доступом та інших персоніфікованих сервісів повинен бути прив’язаний не до державного органу розпорядника інформації чи сервісу, а до особи громадянина чи бізнес-структури, котрих безпосередньо стосується відповідна інформація чи сервіс. Тобто у кожної особи повинна бути єдина точка доступу – «особистий кабінет», ідентифікація в якому одночасно дає доступ до усіх інформаційних ресурсів, що є у власності держави і які стосуються цієї особи. Окремими функціональними розділами цього єдиного кабінету можуть бути розділи, присвячені окремим напрямам електронного урядування. Розділ, присвячений електронному судочинству, повинен забезпечувати можливість користування усіма процесуальними правами учасника судового процесу, передбаченими відповідними процесуальними кодексами.

І останнє, четверте, це кардинальне реформування судового процесу з метою підвищення ефективності судової системи. Інформаційні технології, як слушно зауважує В. В. Білоус, в майбутньому стануть фундаментом судової системи, що призведе до радикальних позитивних змін у процесуальному праві та сфері захисту конституційних прав і свобод громадян [1, с. 106].

Нова вітчизняна модель електронного судочинства має бути органічно інтегрована в систему електронного урядування і повинна бути розроблена з урахуванням власного досвіду електронного судочинства, вже набутого судовою системою України, а також з урахуванням досвіду функціонування передових іноземних зразків «Електронного суду». [2, с. 10]. Така модель має бути розроблена як універсальна для усіх видів судочинства. Форма електронного судочинства мусить бути основною і допускати відступ у традиційну паперову форму лише у виключних випадках і лише в обмеженою мірою, тільки тоді, коли цього вимагають обставини справи, котрі неможливо встановити інакше, ніж шляхом дослідження певних властивостей паперового документа чи речового доказу. Майбутня модель електронного судочинства повинна забезпечувати учасникам судового процесу можливість дистанційного електронного користування усіма процесуальними правами. Починаючи від можливості сплатити судовий збір та подати позовну заяву, включаючи можливість подати відгук на неї, будь-який інший процесуальний документ в електронному вигляді, можливість ознайомитись з матеріалами справи та взяти участі в судових засіданнях (у тому числі в судових дебатах) з будь-якої точки земної кулі в режимі он-лайн за допомогою відеоконференції, SMS-чату тощо, закінчуючи пред’явленням електронного виконавчого документу до виконання і одержанням результатів виконавчих дій. Додаткові сервіси мають забезпечити доступ до нормативної, довідкової, консультативної інформації тощо. Як було зазначено вище, саме дисонанс інформаційних технологій та процесуальних правил – головна перешкода на шляху досягнення названих вище завдань. Саме він не дає можливості вітчизняному судочинству зробити перехід на якісно новий інформаційно-технологічний рівень. Власний досвід української правової системи та досвід зарубіжних країн свідчить про те, що еволюційний шлях поступової інформатизації процесуальних правил неспроможний привести до успіху. Запорука успіху в революційній зміні парадигми судового процесу [3].

Український законодавець, перебуваючи на самому початку реалізації проекту електронного судочинства як нової форми процесу, значно сповільнив кроки в напрямі перетворення вітчизняної судової системи на справжній «Електронний суд» майбутнього. Враховуючи складність проекту та специфічні умови його реалізації – електронно-інформаційну сферу, в котрій все застаріває дуже швидко, таке сповільнення ризиковане перетворенням «проекту майбутнього» на «довгобуд минулого». Тому варто пам’ятати відомий вислів Станіслава Єжи Леца: «Минуле приходить само, майбутнє необхідно постійно викликати із небуття».

Список використаної літератури:

  1. Паскар А. Л. «Електронний суд» – новітній засіб забезпечення доступу до правосуддя» [Електронний ресурс] / А. Л. Паскар // Наук. вісн. Чернів. ун-ту. – 2013. – Вип. 682. – С. 70–75. – Режим доступу: http://lawreview.chnu.edu.ua/ visnuku/st/682/13.pdf.
  2. Про Національну програму інформатизації [Електронний ресурс] : Закон України від 04.02.1998 № 74/98‑ВР. – Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/ laws/show/74/98-%D0 %B2 %D1 %80.
  3. Концепція галузевої програми інформатизації судів загальної юрисдикції, інших органів та установ судової системи [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://od.court.gov.ua/tu16/info_suddi/conzepcia/.
  4. Стратегічний план розвитку судової влади України на 2013 – 2015 роки, затверджений Радою суддів України 21 грудня 2012 року [Електронний ресурс] Режим доступу: http://court.gov.ua/969076/rsusp/
Вы здесь: Home Доклады конференции Список докладов V конференции (2017 г.) Воскобойник Р. М. «ЕЛЕКТРОННИЙ СУД» МАЙБУТНЬОГО