ОСНОВНІ ПРІОРИТЕТИ ІНФОРМАЦІЙНОЇ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ

Антар Андрій

студент 1-го курсу факультету міжнародно-правових відносин
Національного університету «Одеська юридична академія»

Актуальність теми визначається процесами інформатизації суспільства та використанні в більшості сфер діяльності сучасної людини інформаційних ресурсів та новітніх технологій. Сьогодення неможливо уявити без використання мережі Інтернет та ІТ-технологій, що значно полегшують роботу фахівців багатьох професій, в тому числі й законодавців.

На жаль, у суспільстві 21-го століття з’являється такий тип війни, як інформаційна, що має на меті знищення або несанкціоноване використання інформації, що складає державну таємницю чи персональні дані або є викривленою чи застарілою. Саме тому в цілях безперешкодного та ефективного функціонування держави та її органів створюються умови для інформаційної безпеки держави та встановлюється регулювання діяльності громадян та організацій у інформаційній сфері.

Інформаційна безпека держави – це стан її захищеності, при якому спеціальні інформаційні операції, акти зовнішньої інформаційної агресії, інформаційний тероризм, незаконне зняття інформації за допомогою спеціальних технічних засобів, комп'ютерні злочини та інший деструктивний інформаційний вплив не завдає суттєвої шкоди національним інтересам.

Відповідно до законодавства України поняття «інформаційна безпека» має таке визначення: «стан захищеності життєво важливих інтересів людини, суспільства і держави, при якому запобігається нанесення шкоди через: неповноту, несвоєчасність та неправильність інформації, що використовується; негативний інформаційний вплив; негативні наслідки застосування інформаційних технологій; несанкціоноване поширення, використання, порушення цілісності, конфіденційності та доступності інформації» [1].

Державна політика у сфері забезпечення інформаційної безпеки України є однією зі складових політики національної безпеки. Вона передбачає комплексну превентивну діяльність органів влади з надання гарантій інформаційної безпеки особі, соціальним групам та суспільству взагалі, а також забезпечення інформаційного суверенітету країни та впровадження методів захисту та розвитку державного інформаційного простору для всебічного забезпечення українського суспільства необхідними інформаційними ресурсами.

Метою політики у сфері забезпечення інформаційної безпеки України є:

  • створення умов для попереднього виявлення джерел інформаційних загроз та визначення можливих наслідків їх дії;
  • визначення системи превентивних заходів з метою знешкодження або послаблення негативних наслідків інформаційних загроз;
  • створення умов і можливостей для забезпечення своєчасних, повних і точних даних для прийняття рішень державними органами та структурами, тобто інформаційне забезпечення цих органів для їх роботи;
  • удосконалення інформаційної сфери діяльності держави з метою гармонізації особистих, суспільних і державних інтересів, що є основою досягнення стабільності в суспільстві;
  • здійснення ефективного міждержавного співробітництва щодо забезпечення міжнародної інформаційної безпеки.

За Конституцією України діяльність у сфері забезпечення інформаційної безпеки країни є однією з найважливіших функцій держави, a Україна націлена на розвиток та широке використання ІТ-технологій у майбутньому. Основними напрямками цієї діяльності мають бути:

  • створення законодавчої та нормативної баз для безперешкодного та ефективного використання інформаційних ресурсів в діяльності держави;
  • визначення компетенції органів державної влади та управління щодо доступу до інформації та персональних даних;
  • здійснення моніторингу стану інформаційної безпеки з метою аналізу та розробки заходів задля усунення недоліків та подальшого удосконалення системи захисту;
  • здійснення контролю за діяльністю юридичних та фізичних осіб у сфері інформаційної діяльності;
  • фінансова, наукова та матеріально-технічна підтримка юридичних та фізичних осіб, що беруть участь у створенні системи забезпечення інформаційної безпеки України;
  • розширення матеріальної бази держслужбовців, що займаються захистом інформації та розробкою системи її використання;
  • розробка міжрегіональних, державних та міждержавних програм розвитку системи інформаційної безпеки, вливання коштів в проекти з питань захисту інформації [2].

На сьогоднішній день система захисту інформації в Україні не є досконалою. Основною загрозою інформаційній безпеці нашої держави ЗУ «Про основи національної безпеки» називає «намагання маніпулювати суспільною свідомістю, зокрема, шляхом поширення недостовірної, неповної або упередженої інформації». До інших загроз віднесено:

  • прояви обмеження свободи слова та доступу громадян до інформації;
  • поширення засобами масової інформації культу насильства, жорстокості, екстремізму;
  • комп'ютерна злочинність, хакерство та комп'ютерний тероризм;
  • розголошення інформації, яка становить державну таємницю, а також конфіденційної інформації, що є власністю держави або спрямована на забезпечення національних інтересів громадян і держави [3].

В 2008 р. було введено в дію рішення РНБО «Про невідкладні заходи у сфері забезпечення інформаційної безпеки України». Відповідно до цього указу уряд був зобов'язаний:

  • розробити і внести у шестимісячний строк на розгляд ВРУ проект Концепції національної інформаційної політики, яка встановить загальні напрями, засади і принципи національної політики у сфері захисту інформації, механізми її реалізації та пріоритети розвитку;
  • затвердити державну програму формування позитивного іміджу України на міжнародній арені за допомогою мережі Інтернет;
  • виділити фінансування на розширення матеріально-технічної бази державних співробітників, що займаються розробкою та втіленням проектів щодо інформаційної безпеки України;
  • вжити заходів щодо встановлення присутності програм вітчизняних телерадіоорганізацій у супутникових мережах інших держав [4].

Результатом виконання цього указу стало створення РНБО «Доктрини інформаційної безпеки України» – сукупності офіційних поглядів на основні напрямки, принципи та мету політики із забезпечення інформаційної безпеки України.

Під час підготовки та обговорення документу було задіяно більше 30 органів державної влади, наукових установ, враховано понад 200 конкретних пропозицій від громадських організацій та експертів у сфері ІТ-технологій. Також були утверджені такі життєво важливі інтереси держави у сфері інформаційної безпеки:

  • недопущення інформаційної залежності, інформаційної блокади України, розширення інформаційного впливу інших держав та міжнародних структур;
  • взаємодія органів влади та певних інститутів суспільства при формуванні, реалізації та внесенні змін до державної інформаційної політики;
  • побудова сучасного інформаційного суспільства в Україні;
  • забезпечення економічного та науково-технологічного розвитку України;
  • інтеграція України у міжнародний інформаційний простір.

У «Доктрині» було названо наступні основні загрози інформаційній безпеці нашої держави:

  • поширення у всесвітній мережі Інтернет викривленої, недостовірної та застарілої інформації, що завдає шкоди національним інтересам та іміджу України;
  • зовнішні руйнівні для суспільної свідомості інформаційні впливи через ЗМІ, а також мережу Інтернет;
  • деструктивні інформаційні впливи, які спрямовані на підрив конституційного ладу, суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності України, а також масові DDoS-атаки хакерів на офіційні державні сайти та сервери;
  • прояви сепаратизму та дискримінації в ЗМІ та у мережі Інтернет за етнічною, мовною, релігійною та іншими ознаками [5].

 Підсумовуючи, можна сказати, що в Україні велика увага приділяється інформаційній безпеці держави. Владні структури, об’єднуючись із суспільством, створюють законодавство, що визначає основні пріоритети інформаційної безпеки нашої країни, має змогу регулювати та контролювати інформаційні потоки та захищати населення, державний устрій та міжнародний імідж України від наклепу та протиправних хакерських посягань.

Список використаної літератури:

  1. Про Основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007-2015 роки Закон України від 09.01.2007 р. №537-V // Відомості Верховної Ради України від 23.03.2007 р. №12. С. 511. – Ст. 102.
  2. Конституція України //Відомості Верховної Ради України, 1996 р., №30, ст. 141. Закон України вiд 28.06.1996 №254к/96-ВР //Відомості Верховної Ради України . – 1996. – №30. – С. 141.
  3. Про основи національної безпеки України: Закон України від 19.06.2003 №964-15 //Відомості Верховної Ради України, 2003, №39, ст. 351.
  4. Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 29 грудня 2016 року «Про загрози кібербезпеці держави та невідкладні заходи з їх нейтралізації». Указ Президента України від 13 лютого 2017 року №32/2017.
  5. Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 29 грудня 2016 року «Про Доктрину інформаційної безпеки України» Указ Президента України від 25.02.2017 р. №47/2017 //Урядовий кур'єр від 28.02.2017 р. №38.
Вы здесь: Home Доклады конференции Список докладов V конференции (2017 г.) Антар А. ОСНОВНІ ПРІОРИТЕТИ ІНФОРМАЦІЙНОЇ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ