Мілєва Т. П.

студентка судово-адміністративного факультету НУ «ОЮА»

Науковий керівник: к.т.н., доцент Трофименко О.Г.

ПЛАТІЖНІ СИСТЕМИ В МЕРЕЖІ ІНТЕРНЕТ

У ХХІ столітті дуже важко уявити сучасний світ без комп’ютерів, комп’ютерних технологій та всесвітньої мережі Інтернет, які зайняли важливе місце у житті людини. Новітні технології використовують майже всі галузі людської діяльності, не винятком є і сфера електронних фінансових послуг. Платіжні системи в мережі Інтернет стали невід’ємною частиною нашого життя.

Згідно з п. 1.14 ст. І Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» під електронним платіжним засобом розуміють платіжний інструмент, який надає його держателю можливість за допомогою платіжного пристрою отримати інформацію про належні держателю кошти та ініціювати їх переказ [1].

Основою електронних платіжних систем є електронні гроші. Згідно зі ст. 15 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», електронні гроші – одиниці вартості, які зберігаються на електронному пристрої, приймаються як засіб платежу іншими особами, ніж особа, яка їх випускає, і є грошовим зобов'язанням цієї особи, що виконується в готівковій або безготівковій формі.

Слід зазначити, що законодавством України розмежовані поняття «електронні гроші» та «електронний платіжний засіб». При визначенні терміна «електронні гроші» використовується словосполучення «засіб платежу», але електронні гроші не є засобом платежу, а лише приймаються як такий засіб особами – учасниками електронних розрахунків (продавцями товарів або послуг). Зазвичай, транзакції над електронними грошами здійснюють, оминаючи банківську систему, тобто через Інтернет чи мобільний зв’язок. Обіг електронних грошей організовують спеціальні платіжні системи в мережі Інтернет, найпопулярнішими з яких на сьогодні є такі: WebMoney, E-Gold, UkrMoney, РауРаl, PayCash, CyberPlat, iMoney, Інтернет.Гроші, Яндекс.Гроші, RuPay, LIQPAY, Limonex, та ін. Працюють такі системи за таким принципом: клієнт скачує із сайту програму, за допомогою якої створює собі так званий електронний гаманець.

Згідно з вимогами статті 15 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» електронні гроші випускаються в обмін на готівкові або безготівкові кошти іншими, ніж Національний банк України, банками. Електронні гроші випускаються банком для певного кола суб’єктів (користувачів, торговців, агентів), які погодились на договірних засадах використовувати електронні гроші в розрахунках.

Не можна не згадати проблему використання електронних грошей як оплати за товари та послуги суб’єктами господарювання – платниками єдиного податку. Адже згідно з п. 291.6 ст. 291 Податкового Кодексу України платники єдиного податку мають здійснювати розрахунки за товари (роботи або послуги) лише у грошовій формі (готівковій або безготівковій). А, відповідно до Положення № 481, електронні гроші не можна вважати ані готівковою, ані безготівковою формою розрахунків. У деяких системах вирішити цю проблему можна, використавши в розрахунках посередника. Наприклад, у WebMoney існує спрощений варіант підключення без використання власного гаманця. Всі платежі від імені суб'єкта господарювання приймає фінансова компанія-посеред­ник, вона ж перераховує гроші, отримані від клієнтів як оплату за товари і послуги, на банківський рахунок продавця. Правда, за цю послугу посередник стягує комісію. З точки зору податкового обліку проводиться стандартна для продавця операція – продаж товару або послуги покупцям, оплата за яку надходить від фінансової компанії за договором про переказ коштів. При цьому призначення платежу від посередника буде повністю відповідати видам економічної діяльності продавця [2].

Ключовий момент у тому, що електронні гроші є грошовим зобов'язанням особи, яка випустила їх, перед особою, яка придбала електронні гроші.

Щоб відкрити або поповнити рахунок, використовують спеціальні картки передплачених послуг. Поповнити рахунок можна готівкою в офісі компанії або банківським переказом. Рахунок дає змогу купувати товари через Інтернет, оплачувати комунальні платежі, поповнювати рахунки мобільних і кабельних операторів, переводити кошти. Крім того, є можливість переведення в реальні гроші шляхом зняття готівки в офісі компанії або переведення на банківський рахунок. При цьому може стягуватись комісія в розмірі 1 – 5 % від суми, яку можна вважати дуже помірною, враховуючи можливість оптимізації оподаткування й уникнення контролю. Глобальні телекомунікаційні системи дають змогу суттєво скоротити витрати на здійснення платежів, на емісію електронних грошей. Безперешкодно переміщуючись через державні кордони, вони набувають дедалі більшого значення як глобальний платіжний засіб [3].

Популярність електронних грошей для здійснення розрахунків в мережі Інтернет зумовлена значними перевагами над готівкою: цілодобова он-лайн доступність, зручність, мобільність, безпечність, анонімність, оперативність і простота використання, підтримка мікроплатежів, можливість ведення бізнесу без прив’язки до банківської системи країни.

Міжнародний досвід свідчить, що розвиток електронних платежів і, зокрема, електронних грошей сприяє зменшенню витрат на готівковий обіг та прискоренню економічного зростання. Електронні гроші також можуть сприяти розвитку нових секторів економіки та електронної комерції. Однак, розвиток ринку електронних грошей в значній мірі залежить від нормативно-правового регулювання. Запровадження інновацій у сфері електронних платежів може бути неможливим, якщо відповідні норми регулювання не є достатньо гнучкими [4].

Державне регулювання повинно стимулювати широке впровадження інноваційних платіжних інструментів, забезпечити рівні умови конкуренції на ринку та водночас забезпечити інтереси користувачів щодо безпеки операцій з електронними грошима. Для уникнення ризику відмивання коштів анонімні операції з електронними грошима повинні бути обмеженими за розміром, а юридичні особи, що здійснюють такі операції та мають відповідні рахунки в системах електронних грошей, мають реєструвати їх згідно з вимогами податкового законодавства. Також повинен проводитись моніторинг можливих зловживань у системі електронних грошей. Саме з цією метою на законодавчому рівні зберігається обмеження – лише банки можуть випускати електронні гроші.

Зважаючи  на те, що електронні гроші переважно використовуються в платіжних системах мережі Інтернет та можуть вільно перетинати державні кордони, а сфера їх застосування все більш розширюється, можна стверджувати, що вони набувають статусу світового платіжного засобу, що, своєю чергою, підводить до висновку про необхідність удосконалення їх регулювання на рівні міжнародного та європейського фінансового права, а не тільки на рівні національного законодавства.

Література

  1. Про платіжні системи та переказ коштів в Україні: Закон України від 05.04.2001 // Відомості Верховної Ради України (ВВР). – 2001. – № 29. – Ст. 137.

  2. Електронні гроші як засіб платежу в Україні – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://ua.prostobiz.ua/biznes/upravlinnya_bizne­som/statti/elektro­nni_groshi_yak_zasib_platezhu_v_ukrayini. – Назва з екрану.

  3. Дяковський Д. А. Основи функціонування електронних грошей в Україні / Дяковський Д. А. // Наукові записки НаУКМА. – 2012. – Т. 133: Економічні науки. – С. 57 – 60.

  4. Кравчук В. Електронні гроші в Україні. Аналітичний звіт / В. Кравчук, Д. Науменко, А. Глибовець. – K.: Альфа-ПІК, 2012. – 64 c.

Вы здесь: Home Доклады конференции Список докладов II конференции (2014 г.) Мілєва Т. П. ПЛАТІЖНІ СИСТЕМИ В МЕРЕЖІ ІНТЕРНЕТ