Подробности
Просмотров: 1478

Демчук І. П.

студентка 1-го курсу судово-адміністративного факультету НУ «ОЮА»

Науковий керівник: к.п.н. Логінова Н.І.

МІСЦЕ ВІДЕОКОНФЕРЕНЦЗВ’ЯЗКУ В СУЧАСНОМУ СУДОЧИНСТВІ

Сьогодні інформаційно-комунікаційні технології є необхідними складовими в роботі фахівців усіх сфер діяльності, в тому числі і в сучасному судочинстві. Однієї з таких технологій є відеоконференцзв’язок (ВКЗ), що є інтерактивною взаємодією двох або більше віддалених учасників судового провадження з можливістю обміну аудіо- та відеоінформацією у реальному масштабі часу з урахуванням керуючих даних. Технічні засоби відеозапису ходу і результатів процесуальних дій являють собою сукупність програмно-апаратних засобів та приладів, що забезпечують належне фіксування, зберігання, копіювання (дублювання) і використання інформації, яка відображає процес відеоконференції [1].

Для забезпечення принципів відкритого судочинства та гласності судових процесів з прийняттям у 2010 році Закону України «Про судоустрій і статус суддів» [2] в системі судочинства з’явилася можливість проводити судові засідання за допомогою ВКЗ. Але у зазначеному законі не було встановлено жодних процесуальних норм для її застосування, посилаючись на те, що здійснення ВКЗ в судовому процесі повинно відбуватися згідно з порядком, встановленим процесуальним законом. Проте з серпня 2012 року, відколи набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо участі у судовому засіданні в режимі відеоконференції» [3], вже можна говорити про активне застосування ВКЗ в судах.

Мета роботи полягає у визначення місця ВКЗ у сучасному судочинстві.

В даний час ця тема є актуальною, адже із розвитком суспільства розвивається судочинство та способи його здійснення за сучасних допомогою інформаційних технологій, що має величезний вплив у наші дні.

В новій редакції Кримінального процесуального Кодексу України [4]  в ст. 336 визначено, що судове провадження може здійснюватися у режимі відеоконференції під час трансляції з іншого приміщення, у тому числі яке знаходиться поза межами приміщення суду (дистанційне судове провадження), у разі:

Для вдосконалення існуючої інформаційно-комунікаційної системи судів щодо застосування ВКЗ, наприкінці 2012 р. був розроблений «Стратегічний план інформатизації судової системи України» [5], який визначає однім з першочерговім завданням впровадження підсистеми «Відеоконференцзв’язок» у всіх судах нашої держави.

Як зазначено в одному із звернень Ради судді загальних судів (РСЗС) [6] до голів апеляційних та місцевих судів, найчастіша причина судової тяганини – неявка учасників процесу до зали судового засідання. Тому проведення в режимі ВКЗ дозволить заощадити час та кошти, які витрачаються на доставку особи до приміщення суду; заощадити час для проведення допиту свідка, який перебуває в територіально віддаленому місці від місця проведення судового засідання тощо.

Моніторинг ефективності використання ВКЗ, стану забезпечення та проблемних питань, які виникають у судах при проведені судових засідань із використанням ВКЗ у 2013 році показав, що без проблем у застосуванні не обійшлось. Як значиться у Додатку до рішення ради від 21.11.2013 р. [7], із цим завданням не впоралися вчасно апеляційні суди Закарпатської та Одеської областей. До того ж визначилися області, в судах яких виникало найбільше проблем із використанням системи ВКЗ, це: Дніпропетровська, Житомирська, Київська, Луганська, Харківська та Черкаська області, а також м. Севастополь та Автономна Республіка Крим. Натомість у судів Волинської, Запорізької, Івано-Франківської, Кіровоградської, Львівської, Миколаївської, Тернопільської, Херсонської та Хмельницької областей не виникало жодних проблем із нововведенням, як і в законників м. Києва.

Незважаючи на активне використання ВКЗ одними судами, інші жодного разу ним не скористалися під час досудового розслідування та судового провадження. Таких, за даними за листопад минулого року – 392 місцевих загальних та апеляційних судів, що становлять 57 % від усієї кількості судів.

За даними ДСАУ, за 9 місяців 2013 р. ВКЗ упроваджено в усіх місцевих і апеляційних судах загальної юрисдикції та було проведено 3805 сеансів відеоконференцзв’язку [8].

Як зазначає М. Смирнов [9], застосування ВКЗ у судочинстві дає змогу, зокрема:

Звичайно, існують і певні проблеми щодо практичного впровадження відеоконференцій у правозастосовчу практику. Насамперед, це пропускна здатність каналу зв’язку. Аналогові телефонні лінії підходять для передачі аудіосигналу, але не здатні забезпечити якісної передачі потоку відеоінформації. Швидкість потужного модему становить 28.8 Кбіт/сек. Це фактично призводить до того, що передача даних отримує більший пріоритет та стає більш важливішою, ніж аудіо та відео. У такому випадку швидкість передачі дорівнюватиме від 4 до 10 відеокадрів на секунду, чого явно недостатньо. Цю проблему може вирішити подальшій розвиток цифрових ліній зв’язку. Друга проблема, це швидкість обробки аудіо- та відеопотоку (час кодування інформації, що передається, та декодування прийнятої). Технології ВКЗ використовують спеціальні алгоритми, які дозволяють стискати потік даних у десятки, а іноді й у сотні разів. У цьому випадку необхідна чітка синхронізація з обох боків відеоконференції для забезпечення адекватного обміну. В-третіх, на шляху впровадження ВКЗ може бути проблема обмеження кількості учасників відеоконференції. Однак при використанні ВКЗ у системі судочинства можна керуватися тим, що специфіка його функціонування зумовлюється наявністю у переважній більшості справ значно меншої кількості учасників, ніж двадцять. Зазвичай у судовому розгляді кримінальних справ беруть участь одночасно близько 9-13 осіб (суддя, секретар судового засідання, захисник, обвинувач, свідки та інші учасники) [10].

Отже, можливість застосування відеоконференцзв’язку в сучасному судочинстві дозволить заощадити час розгляду справ у суді та  бюджетні кошті на доставку підсудних і виклик свідків на судові засідання. Буде додатковим захистом сторін судового засідання від надмірного затягування процесу. Але для цього необхідно вирішити проблеми, розглянуті вище. 

Література

  1. Інформація щодо відеоконференцзв’язку. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015/86374/. – Назва з екрану.
  2. Про судоустрій і статус суддів: Закон України від 07.07.2010 р. //Відомості Верховної Ради. – 2010. – № 41-45. –Ст. 529.
  3. Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо участі у судовому засіданні в режимі відео конференції: Закон України від 04.07.2012 р. // Відомості Верховної Ради. – 2013. – № 25. –Ст. 247.
  4. Кримінальний процесуальний кодекс України від 13.04.2012 р. № 4651-VI // Відомості Верховної Ради. – 2013. – № 9–13. –Ст. 88.
  5. Стратегічний план інформатизації судової системи України. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.court.gov.ua/userfiles/ Strateg%20 plan.doc. – Назва з екрану.
  6. Рада суддів загальних судів. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу:http://rszs.court.gov.ua/userfiles/video.pdf. – Назва з екрану.
  7. Додаток до рішення ради суддів загальних судів. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу:http://court.gov.ua/userfiles/99%20dod.pdf. – Назва з екрану.
  8. Підсумки роботи Державної судової адміністрації України за 9 місяців 2013 року. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://rva.arbitr.gov.ua/dsa/1233/lfdhdkfh/. – Назва з екрану.
  9. Смирнов М.І. Щодо використання відеоконференцзв'язку при перегляді судових рішень у касаційному порядку / М.І. Смирнов // Вісник Верховного Суду України. – 2004. – № 1. – С. 38–40.
  10. Мурадов В. Проблеми використання відеоконференцзв’язку на сучасному етапі розвитку техніко-криміналістичного забезпечення судового розгляду кримінальних справ. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.info-pressa.com/article-1128.html. – Назва з екрану.