Мирончук В.В.

студент 2-го курсу Інституту прокуратури та слідства НУ "ОЮА"

Науковий керівник: к.ф.м.н., доцент Козін О.Б.

ПРОБЛЕМИ ЗАХИСТУ ЦИФРОВИХ ТВОРІВ ВІД ПІРАТСВА В МЕРЕЖІ ІНТЕРНЕТ

Сьогодення можна охарактеризувати тенденцією постійного підвищення ролі інформації. Зростає кількість інформації, її значущість та  відповідно зростає і важливість її захисту. До задач забезпечення конфіденційності та цілісності інформації додається проблема захисту інтелектуальної власності інформаційних ресурсів, яка стає дедалі актуальнішою.

Суспільні відносини, пов’язані з авторським правом регулюються Цивільним кодексом та Законом України “Про авторське право та суміжні права”.Відповідно до нещодавно внесених доповнень, розміщення твору в оцифрованому вигляді в Інтернет вважається публікацією твору або його поширенням і тому потребує дозволу власника авторського права. Розміщення в Інтернет копії твору чи його частини без дозволу автора є порушенням Закону і може бути оскаржене в суді з вимогою відшкодування моральної шкоди та завданих матеріальних збитків (упущеної вигоди). Однак вітчизняна судова практика не досить швидко реагує на зміни,які відбуваються у суспільстві. Зокрема Президія Вищого господарського суду України у своїх рекомендаціях “Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних із захистом прав інтелектуальної власності” зазначає, що “розміщення творів у мережі Інтернет є їх відтворенням в розумінні ст. 1 Закону України “Про авторське право і суміжні права” і жодним чином не згадує про відображення у загальнодоступних електронних системах інформації.

Тому, викладення творів і об’єктів даних прав у мережі Інтернет згідно з нормами Закону України “Про авторське право і суміжні права” повинне відповідати двом умовам: 1) доступність для публіки в будь-який час; 2) доступність для публіки з будь-якого місця. За нормами ЦКУ такими умовами для творів є: доступ для невизначеного кола осіб та  відображення у загальнодоступних електронних системах інформації; для об’єктів суміжних прав – умови, аналогічні викладеним у Законі України “Про авторське право і суміжні права” [1,с.235].

Норма ст. 5 Бернської  конвенції вказує нам, що  обсяг охорони, як і засоби захисту, забезпечувані автору для охорони його прав, регулюються лише законодавством країни, де потребується охорона. Дана норма інтерпретується дослідниками як можливість суб’єкта права захищати своє право в будь-якій державі, де здійснюється протиправне використання твору. А у разі використання в мережі Інтернет захист можливий по суті в кожній державі, де є можливість доступу до твору. Норма ст. 37 Закону України “Про міжнародне приватне право” стверджує, що до правовідносин у сфері захисту прав інтелектуальної власності застосовується право держави, в якій вимагається захист цих прав [2,ст.63]. 

В нашій державі  були спроби вирішити дану проблему через прийняття проекту Закону № 6523, який посилив би відповідальність не споживачів, а навпаки – саме провайдерів. Підтвердженням цього є недавній рейд правоохоронних органів на портал ex.ua, який вже кілька років є для українських користувачів Інтернет джерелом безкоштовних фільмів, музики та комп’ютерних програм, що викликало обурення, в першу чергу, самих користувачів.  За офіційною версією, увагу до файлообмінника, привернула скарга про порушення авторських прав від компанії Adobe. Скарга була пов’язана з розміщенням на сайті невідомими користувачами піратських версій деяких продуктів компанії.  Відразу після закриття ex.ua хакери заблокували сайт МВС, а потім сайт Адміністрації президента України, що привело до провалу законопроекта [1,с.215].   

Отже, необхідно ознайомитися із методами, способами боротьби, які використовують іноземні держави для подолання даної проблеми.

Однією з перших держав, яка оголосила боротьбу з піратством в мережі Інтернет стала Франція, шляхом прийняття Закону “Про три кроки”, який вступив у дію з 1 жовтня 2010 року.

 Як наслідок, органи державної влада отримали право на повне прослуховування трафіку, а також на застосування попередження по електронній пошті тих, хто викачує з мережі піратські програми та мультимедійний контент у файлообмінних мережах. Закон передбачив, що “пірати”, які ігнорують попередження електронною поштою, втрачають доступ до мережі терміном на рік, крім того в ряді випадків передбачений штраф до 300 тис євро або навіть тюремне ув’язнення. До того ж, закон зобов’язав місцевих інтернет-провайдерів перехоплювати і передавати владі дані про людей, які займаються розповсюдженням піратських матеріалів. Стосовно цих осіб в подальшому порушуються кримінальні справи.

 Звичайні користувачімають два варіанта на скачку захищеного копірайтом контенту, після кожної з яких провайдер буде повідомляти їх про порушення, на третій раз попереджень не буде, відразу піде блокування облікового запису на рік, дана процедура є досить затратною, так французькі експерти підрахували, що відстеження у пірингових мережах буде коштувати державі 400 тис євро на рік. [3,с.17].

Німецька система  “трьох попереджень” функціонує успішно і дієво про що свідчить статистика за минулий рік з 650 користувачів, до яких застосовано заходи попередження організацією про порушення, після чого тільки 44 наважилися повторно завантажити піратський контент. І все ж щодо 60 осіб було вжито заходи судового реагування. Долю таких “рецидивістів” вирішував суд – офіційна “норма” вироку за такі порушення – до місяця позбавлення доступу в Інтернет або штраф у розмірі 1 500 євро [4,с.57].

На території США був розроблений нормативно-правовий акт, спрямований на протидію піратству і захисту прав в Інтернеті, після чого виникло невдоволення компаній, завдяки яким сьогодні існує і розвивається Всесвітня мережа. Основний постулат StopOnlinePiracyAct – SOPA: порушення авторських прав є важким злочином, а, значить, і боротися з ним потрібно відповідно. Якщо StopOnlinePiracyAct буде прийнято, то компанії, що володіють авторськими правами, отримають безпрецедентне право на цензуру сайтів, запідозрених у піратстві. Правовласники зможуть блокувати “нехороші” сайти і web-сторінки, забороняючи їх появу в пошукових системах, блокувати домени і накладати арешт на фінансові кошти компаній, які володіють ними.

Діючий на даний час засіб забезпечення інформаційних прав і свобод людини в США є стягнення штрафних санкцій щодо правопорушників. Якщо має місце навмисне і зловмисне привласнення, суд може винести рішення про стягнення збитків з відповідача в порядку покарання (штрафних санкцій) у сумі, яка не перевищує подвійного розміру відшкодування (до 500 тис доларів або до 5 млн доларів, якщо відповідачем є організація). Якщо злочин навмисний і відбувається в інтересах іноземної держави, то максимальний термін ув’язнення може скласти 15 років, а штраф – 10 млн доларів. Однак покарання за інформаційні злочини в різних штатах відрізняються. У виключних випадках замість відшкодування збитків може запроваджуватись примусовий продаж ліцензій або відрахування від прибутку як відшкодування збитків [5, с. 200].

Зі змісту даної робити стає зрозуміло, що іноземні держави використовують ефективні засоби боротьби проти порушення авторських прав, які можна пристосувати для захисту вітчизняних виробників у різноманітних сферах господарства та інтелектуальної власності. І хоча наша країна і намагалася запровадити у життя деякі несміливі кроки у покрашення політики  у сфері боротьби з інтернет-піратством, які ,на жаль, не увінчалися успіхом, та європейський і американський досвід повинен стати для нашого уряду зразком, не кажучи вже про те, що це буде важливим кроком у поліпшенні якості судової практики України з захисту авторського права.

Література

  1. Про авторське право і суміжні права: Закон України від 11. 07. 2001 р., №3792-ХІІ // ВВР України. –2001. – №43. – 235с.
  2. Пастухов О. М. Авторське право у сфері функціонування всесвітньої інформаційної мережі Інтернет: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.03 «Цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право» // Пастухов О. М. Нац. ун-т імені М. П.  Драгоманова. – К., 2002. – 432с.. – 350с. -Режим доступу: http://www.justinian.com.ua/article.php?id=864
  3. Цимбалюк В. С. Основи інформаційного права України / Цимбалюк В.С., Гавловський В. Д., Брижко В. М. – К. : Знання, 2009. – 414 с.
  4. Голіцин Д. Актуальні проблеми захисту авторського права в мережі Інтернет-257с.-[Електрон. ресурс]. – Режим доступу: http://www.justinian.com.ua/article.php?id=1732.
  5. Про питання захисту авторських прав в Інтернеті : Постанова Вищого Арбітражного суду від 05.06.2000 року [Електроний ресурс]. – Режим доступу: zakon.rada.gov.ua. – Назва з екрану.

 

Вы здесь: Home Доклады конференции Список докладов II конференции (2014 г.) Мирончук В.В. ПРОБЛЕМИ ЗАХИСТУ ЦИФРОВИХ ТВОРІВ ВІД ПІРАТСВА В МЕРЕЖІ ІНТЕРНЕТ