Процевят А. Ю.

студент 2-го курсу Інституту прокуратури і слідства НУ «ОЮА»

Науковий керівник: к.ф.м.н., доцент Козін О.Б.

МЕХАНІЗМИ ЗАХИСТУ АВТОРСЬКИХ ПРАВ В МЕРЕЖІ ІНТЕРНЕТ

З розвитком інформаційних технологій виникла проблема захисту авторських прав в мережі Інтернет. Більшість творів, що потрапили в мережу Інтернет, можуть використовуватись з порушенням авторських прав. Виникає потреба утворення  механізмів, за допомогою яких ці права можна захистити і відновити порушенні права.

В Україні регулюється авторське право Цивільним кодексом та Законом України “Про авторське право та суміжні права”. Під дію цього Закону підпадають авторські права на літературні, наукові, науково-популярні, публіцистичні твори, твори образотворчого мистецтва, музичні твори та їх виконання, сценічні твори та їх виконання, а також комп’ютерні програми та бази даних. Відповідно до нещодавно внесених доповнень розміщення твору в цифрованому вигляді в Інтернет вважається публікацією твору або його поширенням і тому потребує дозволу власника авторського права. Розміщення в Інтернет копії твору чи його частини без дозволу автора є порушенням Закону і може бути оскаржене в суді з вимогою відшкодування моральної шкоди та завданих матеріальних збитків (упущеної вигоди).

Розглянемо деякі правові механізми захисту авторського права і суміжних прав в Інтернеті, що застосовуються на міжнародному рівні.

У Франції Національна асамблея нещодавно прийняла закон, що дозволить примусово закривати доступ до Інтернету порушникам прав інтелектуальної власності у Мережі. Для дотримання авторських прав в Інтернеті буде введена трикрокова система контролю. Спочатку користувача, який нелегально завантажує або розміщає файли у Мережі, попереджатимуть по e-mail, потім йому відправлять лист за місцем проживання. Якщо ж це не подіє на порушника, то державні органи матимуть право відключити порушника від Мережі [1, c.46].

 Ефективність дії даного закону проявилася лише в середині країни, але не за її межами, так, наприклад, три найбільші французькі видавництва (Gallimard, Flammarion і Albin Michel) подали позов до суду на корпорацію Google за неправомірну публікацію відсканованих версій їх книг з вимогою сплатити 9 800 000 євро [2].

Корпорація Google подала зустрічний позов, так як вважала, що діяльність Google Books не суперечила французьким і міжнародним законам з охорони авторського права, більше того, ці дії сприяли збільшенню не тільки читацької аудиторії, але і прибутку самих видавництв та авторів [2].

У Німеччині система “трьох попереджень” працює досить успішно і дієво про що свідчить статистика, за 2012 рік з 650 користувачів, попереджених наглядовою організацією про порушення, лише 44 наважилися повторно завантажити піратський контент. І все ж щодо 60 осіб було вжито заходи судового реагування. Долю таких “рецидивістів” вирішував суд – офіційна “норма” вироку за такі порушення – до місяця позбавлення доступу в Інтернет або штраф у розмірі 1 500 євро [2].

У Канаді існує практика застосування спеціальних засобів захисту авторського права та суміжних прав у мережі Інтернет, зокрема, для врегулювання відносин у пірингових системах обміну файлами. Дана система передбачає надходження провайдеру повідомлення від суб’єкта авторського права про те, що абонент зробив доступними або завантажив до системи обміну файлами контент із порушенням прав [3, c.13].

Закон США «Про авторське право у цифровому тисячолітті» (Digital Millennium Copyright Act - DMCA) встановлює механізм припинення доступу до матеріалів, щодо яких існує підозра у порушенні авторського, а також схему відповідальності провайдера за порушення авторського права в мережі Інтернет. Відповідно до DMCA суб’єкти права можуть вимагати видалення об’єктів авторського права і суміжних прав, стосовно яких існує підозра щодо їх розміщення без дозволу вказаних суб’єктів [4, c.44].

На сьогоднішній день автори творів в Україні не можуть відслідкувати порушників своїх прав через незахищеність та неприйняття запобіжних заходів.

Власники авторських прав в Україні мають вибір з широкого кола як технічних, так і правових засобів, контролю за розміщенням в Інтернеті творів до моменту порушення прав на них. Технічні способи захисту авторських прав в Інтернеті ми можемо умовно розподілити на способи ідентифікації об’єктів авторського права та суміжних прав, обмеження доступу, криптографічного перетворення тощо. Застосування способів захисту залежить від характеру твору, що захищається.

Ідентифікація об’єктів авторського права і суміжних прав здійснюється як і в Україні, так і у світі в основному за допомогою ідентифікаційного коду ISBN, цифрового підпису, цифрової марки (Цифровий водяний знак, Digital watermark) [5].

Ідентифікаційний код ISBN (Міжнародний стандартний книжковий номер) призначений для захисту фонограм; ISAN – номер, розроблений на Міжнародній конференції товариств авторів і композиторів (CISAC), і дозволяє ефективно захищати фільми та інші аудіовізуальні твори; цифровий ідентифікатор DOI супроводжує твори або їхні частини, дозволяючи у такий спосіб простежити «долю» об’єкта в торговельному обігу; існують й інші програмні коди, що дають можливість порушити цілісність твору при неправильному його використанні [5].

Що стосується цифрового підпису, то він дозволяє ідентифікувати справжнього автора того або іншого твору, таким чином знімаючи в контрагента будь-які сумніви про те, з ким він має справу.

Найпоширенішою є система так званих “цифрових водяних знаків”, впроваджуваних у твори (тексти, графічні зображення і тощо.) у мережі. Їх перевага полягає в тому, що при звичайному візуальному розгляді зображення користувач не бачить яких-небудь закодованих позначень – значка копірайта ©, імені автора, року видання.  Однак потім при застосуванні певного програмного засобу можна довести, що файли містять додаткову інформацію, що вказує на особу, яка її записала. Можливе і застосування спеціальних “відбитків”. Вони також дозволяють контролювати використання творів в інформаційних мережах, а при виявленні порушень авторського права і суміжних прав забезпечувати належну доказову базу в суді [5].

Серед способів захисту авторського права та суміжних прав у мережі Інтернет окремо можна казати на обмеження доступу до матеріалів, що розміщені в Інтернеті, надаючи доступ до Інтернет ресурсу  за попередню плату. Можливе також застосування “цифрових конвертів”, що передбачають укладання угоди із власниками тих або інших ресурсів у мережі. Окрім того, можна застосувати методи криптографічного перетворення матеріалів такі, як шифрування, використання якого дозволяє обмежити або повністю виключити можливість копіювання творів (наприклад, система SCMS, що дозволяє виготовити одну копію документа й унеможливлює подальше копіювання цього примірника) [5].

Захистити твір від копіювання можна шляхом встановлення технічної заборони робити копії. Або ж використовуючи метод антикопії, або антикопіювання. Їхній зміст полягає у тому, що на СD-ROM ставиться технічний бар’єр [5].

Ще одним способом захисту творів від неправомірного використання в Інтернеті є створення web-депозитаріїв, що дозволяють фіксувати об’єкти інтелектуальної власності у мережі Інтернет і закріплювати їх правовий статус, інакше кажучи, які визначають, що та кому належить [5].

Можна зробити висновок, що на сьогоднішній день немає високоефективних механізмів правового захисту авторського права нормами вітчизняного законодавства. Цифрова форма розміщених в Інтернеті творів, а також світовий характер Інтернету сприяють масовим  порушенням авторських прав в мережі Інтернет, значно ускладнюють захист авторського права. Одним із найефективніших засобів захисту авторського права у мережі Інтернет є використання комплексного підходу, який включає поєднання правових та технічних засобів захисту. Адже лише в тому випадку, коли автор буде впевнений у правовому та технічному захисті свого авторського права в мережі Інтернет, він зможе спокійно творити і цим самим буде служити суспільству.

Література

  1. Бойченко А. Защита авторского права и смежных прав в Интернете / А.Бойченко // Інтелектуальна власність. – 2012. – № 5. – ст.31-37.
  2. Захарова М. Защита индустрии культуры в цифровую эпоху: Французский опыт – [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.chaskor.ru/article/zashchita_industrii_kultury_v_tsifrovuyu_epoh_27967.
  3. Капіца Ю., Рассомахіна О. Спеціальні механізми захисту авторського права і суміжних прав в Інтернеті / Ю. Капіца, О. Рассомахіна // Інтелектуальна власність. – 2012. – № 4. – ст.12-19.
  4. Еннан Р. Проблеми правової охорони інтелектуальної власності / Р. Еннан // Інтелектуальна власність. – 2012. – № 10. – ст.42-50.
  5. Рекомендації щодо вдосконалення механізму регулювання цифрового використання об’єктів авторського права і суміжних прав   через  мережу  Інтернет – [Електронний ресурс] – Режим доступу:  http://sips.gov.ua/ua/recomnet.html.
Вы здесь: Home Доклады конференции Список докладов II конференции (2014 г.) Процев’ят А. Ю. МЕХАНІЗМИ ЗАХИСТУ АВТОРСЬКИХ ПРАВ В МЕРЕЖІ ІНТЕРНЕТ